Олександр Медвідчук вирвався з полону, та пройшов 40 км пішки, щоб потрапити до військомату
Олександр Медвідчук, охоронець у Гостомелі, у перші дні війни потрапив у полон “СОБРівців” за наколку “за ВДВ”. Проте після артобстрілу, собрівці побігли в один бік, а Олександр прихопив ще декількох полонених — у інший.
Поки Олександр був у так званому полоні, окупанти забрали його телефон, і намагалися дзвонити. Після втечі Медвідчук знав, що номера телефонів на його смартфоні стануть гарною допомогою СБУ. Історію солдата розповідають на сторінці Facebook ГШ ЗСУ.
Ні про що не думав, просто біг, – згадує він. – В мене такий адреналін був, так біг, як ніколи в житті!Олександр Медвідчук
Втікачі прибігли назад до житлового комплексу, Медвідчук потрапив під обстріл гвинтокрила – “піймав” осколки в коліно. Транспорту не було, тому разом із товаришем вибиралися пішки: пройшли приблизно 40 кілометрів до Боярки, звідти електричками до Білої Церкви. Там Олександр пошкутильгав до СБУ, аби передати номери телефонів, які лишилися після спроб дзвінків рашистів.
Контррозвідники перевірили його самого та витягли один осколок. А через наступного дня – інший. Коли Олександра відправили відпочивати, він “психанув” і наступного дня пішов до військкомату.
Так Олександр потрапив до своєї танкової бригади, адже під час попередньої служби він навчався на Т64Б, Т-72 і Т-80, двічі проходив військові збори в 3-й окремій танковій бригаді.
Навідником став, бо це моя справа, я її люблю. Не хочу, щоб хтось інший затупив. Я просто впевнений в собі, що вистрілю як требаМедвідчук