Замість того, щоб поспіхом тікати від війни семеро відчайдухів із Житомира 25 лютого двома вантажівками поїхали на стратегічно важливе завдання.
Вони дістались до складів з озброєнням, за кілька кілометрів від яких уже були позиції російських військ, та встигли вивезти майже все. Під постійною загрозою авіа та ракетних обстрілів вивозили снаряди до українських Стугн, Корсарів, Нептунів та систем залпового вогню Вільха.
– Я прийшов до своїх хлопців і кажу: Хлопці, є робота, але робота дуже ризикована. Пояснив їм ситуацію, і всі сказали однозначно, що їдемо, – згадав житомирянин Віктор Олійник.
Чоловіки знали, на ці цехи вже полювали окупанти. Через імовірність захоплення та ракетні удари по військових об’єктах, були мізерні шанси навіть дістатися підприємства. Але вони доїхали і почали вантажити.
– Коли війна в країні, може прилетіти в будь-який момент. Ми розуміли, що є небезпека, що можемо не повернутися, проте ми поїхали, – сказав житомирянин Дмитро Мосійчук.
Загроза була не лише із неба, оскільки під час перших рейсів екіпаж на своєму шляху зустрів російську ДРГ.
– В принципі, ми вже повинні були по них стріляти, але було незручно, тому що водій сидів збоку. Ми по рації одразу передаємо фурі: Сергій, дави їх. І Сергій на повороті затискає цей бус і ми колоною проходимо на швидкості. Чудо відбулось, – розповів Вадим Олійник.
Чоловікам вдалось вивезти понад тисячу ракет до протитанкових комплексів Стугна та Корсар.
Потім було ще шість виїздів – по ракети до системи залпового вогню Вільха та комплектуючі до Нептунів. Не щастило хіба окупантам – гатили по вже порожніх складах.
Операція вдалась завдяки ще одному герою – 80-річний дідусь, який колись працював на складі електриком, під постійними обстрілами керував краном. Так відвантажили 250-тикілограмові снаряди до Вільхи.
– Він підбігає до дверей, тримається за серце, і каже: Все, хлопці, не можу. Я розумію, що треба грузити, кажу: Дід, треба, ідемо, у мене двоє дітей, ти вже старенький, але давай – разом ми зараз все зробимо, – розповів Віктор Олійник.
А після завантаження ще майже два десятки кілометрів трасою Київ-Ковель – на той час цей відрізок дороги активно прострілювали російські війська, втім, іншого шляху – не було. Заповненні боєприпасами вантажівки їхали повільно та з вимкненим світлом.
Чоловіки кажуть, тепер найприємніше для них – дивитись відео з передової, де їхніми боєприпасами знищують російську техніку та наближають нашу перемогу.