Словечко

Я не вважаю що українська мова є абсолютним рецептом від всіх хвороб нашої країни. Було б занадто наївно так думати. Тим не менше… Заходжу сьогодні на секонд-хенд біля метро «ДАРНИЦЯ». Там іноді бувають цікаві речі для театру. Яких в звичайних магазинах не зустрінеш. Продавці там інтернаціональні. З усього світу. Від Африки до Індії. Ось власне про індуса і мова. Ще раз повторюсь. Не професор університету. Продавець секонд-хенду. І раптом! Чую від нього гарну українську мову. І не два-три слова,а людина реально гарно і грамотно розмовляє українською.

На моє питання звідки такі знання індус трохи образився. «-Ви вважаєте мене тупим? Я в Україні три роки живу. За цей час і китайську вивчити можна! А українську хіба важко вивчити?».

І от що було відповісти йому? Важко? А деякі ж так і не вивчили. За все своє життя. Не в політиці справа. І не в ідеології. Просто для цього індуса знати українську – це норма. Без всякої політики, без програм Міністерств культури та освіти та без мітингів. Просто повага до країни без всіляких додаткових умов…

Oleksandr Miroshnychenko

Представляємо Вашій увазі мудрі поради а також цитати видатних людей. Вислови які можуть допомогти вам змінити своє життя на краще.

1. Люди думають, що будуть щасливі, якщо переїдуть в інше місце, а потім виявляється: куди б ви не поїхали, ви берете з собою себе.

2. Щастя – як поцілунок: щоб насолодитися ним, його потрібно з кимось розділити.

3. Цінуйте людей, які приходять в ті моменти, коли погано не їм, а вам.

4. Не закривай рота тим, хто відкриває тобі очі.

5. Немає ніякого сенсу намагатися допомогти людям, які не допомагають собі самі. Людину неможливо змусити підніматися по сходах, якщо вона сама не бажає підніматися.

7. Помиляється кожен. Визнає помилку – гідний. Попросить вибачення – мужній. Відновлює стосунки – сильний.

10. Наберися сміливості, якщо хочеш щось змінити. Наберися терпіння, якщо щось змінити неможливо. І будь мудрим, щоб знати, коли потрібна сміливість, а коли терпіння.

12. Ніколи не шкодуй про те, що зробив, якщо в цей момент ти був справді щасливий.

13. Вибачення не означає, що ти не правий, а інша людина права. Це всього лише означає, що цінність ваших стосунків важливіша, ніж власне его.

16. Люди діляться на дві половини. Одні, увійшовши в кімнату, вигукують: “О, кого я бачу!”; інші: “А ось і я!”

17. Найскладніше в житті – зрозуміти який міст слід перейти, а який – спалити.

20. Вчіться радіти без алкоголю, мріяти без наpкотиків, спілкуватися без інтернету.

21. Щоб дізнатися, де живе твоє серце, зверни увагу, де блукає твій розум в хвилини мрій.

22. Неможливо жити без сварок, точно так само, як їхати через все місто тільки на зелене світло.

24. Потрібно вміти відмовляти людям. У них є властивість нахабніти.

25. Єдина людина, з якою ви повинні порівнювати себе, це ви в минулому. І єдина людина, краще якої ви повинні бути, це той, хто ви є зараз.

26. Ніколи не повертайся в ті місця, де тобі було погано. Ніколи не проси у тих, хто відмовив одного разу. І більше не підпускай тих, хто колись зробив тобі боляче.

27. У характері людини є три золотих якості: терпіння, почуття міри і вміння мовчати. Іноді в житті вони допомагають більше, ніж розум, талант і краса.

28. Ніколи не живи з людиною заради грошей, дітей та жалю. Гроші набриднуть, діти виростуть, а жалість перетвориться в презирство.

29. Найкраща помста людині – це довести, що ти можеш обійтися без неї.

30. Хороші люди принесуть вам щастя, погані люди нагородять вас досвідом, найгірші – дадуть вам урок, а найкращі – подарують спогади.

32. Все можна пережити в цьому житті, поки є для чого жити, кого любити, про кого піклуватися і кому вірити.

34. Потяг душ перетворюється в дружбу, потяг розуму перетворюється на повагу, потяг тіл перетворюється на пристрасть. І тільки все разом може перетворитися в любов.

37. Якщо переможений посміхається, переможець втрачає смак перемоги.

39. Якщо хочеш пізнати людину, не слухай, що про неї говорять інші, краще послухай, що вона говорить про інших.

40. Коли Бог закриває одні двері, він відкриває інші; але ми часто не помічаємо їх, втупившись поглядом у зачинені двері.

41. Не відкладай свої плани, якщо на вулиці дощ, сильний вітер. Не відмовляйся від мрії, якщо в тебе не вірять люди. Немає недосяжних цілей – є високий коефіцієнт ліні, недолік кмітливості і запас відмовок.

42. Сeкc – всього лише один із способів виразити свої почуття. Любов без сeкcу залишає тіло холодним, а сeкc без любові душу порожньою.

43. В самоті – слідкуйте за своїми думками, у колі сім’ї – за проявом характеру, серед знайомих – за своїм язиком.

44. Іноді корисно імітувати крах корабля, щоб з нього втекли щури.

45. Якщо вас не люблять – не випрошуйте любов. Якщо вам не вірять – не виправдовуйтеся. Якщо вас не цінують – не доводьте.

46. Ніколи не виправдовуйтеся. Ні перед тим, хто вас любить, ні – тим більше – перед тим, хто не любить. Той, хто не любить, все одно вам ніколи не повірить, а хто любить – він і сам придумає для вас виправдання.

50. Ніколи не повертайся в минуле. Воно вбиває твоє справжнє. Спогади безглузді, вони лише забирають твій дорогоцінний час. Минулого не повернути, а майбутнє може не розпочатися.

51. По справжньому найближча людина – це та, яка знає твоє минуле, вірить в твоє майбутнє, а зараз приймає тебе таким, який ти є.

53. Слово коханої людини лікує краще, ніж всі лікарі світу. І вбиває швидше всіх катів…

54. Один з найбільш корисних життєвих навичок – це вміння швидко забувати все погане: не зациклюватися на неприємностях, не жити образами, не впиватися роздратуванням, не тримати злість. Не варто тягти різний непотріб у свою душу.

56. Ми прагнемо до життя без труднощів, але дуби виростають міцними при сильних вітрах, і алмази утворюються під високим тиском.

57. Після того, як ви навчились економити, навчіться заробляти.

58. Черепаха рухається вперед, якщо висовує голову назовні.

Джерело.

ЗИМОВА ПРЕМ`ЄРА!!!🎄✨🎉

Для всіх шанувальників української пісні))))💙💛

SUBOTENKO BAND – “ЗАМЕЛО ЗАВІЯЛО” ✨
слова М. Ковальчука, музика І.Сльоти
Виконують Тетяна, Анатолій та Дмитро СУБОТЕНКИ

Андрій Боєчко

Дай, Боже, здоров`я цьому чоловікові.

Два роки він самотужки бореться з раком..

Лікарі давно його « списали». І лише настоянки з червоного мухомора, боліголова та зміїної отрути тримають його на ногах.

Багато рецептів з трав, коріння, ягід та грибів розповів мені пан Микола за шість років знайомства.
Сотні кілометрів пройшли ми разом звіриними стежками дикого лісу.

З весни до пізньої осені він живе в невеличкій палатці під Ребрами. Збирає трави, ягоди і гриби.
В неділю сходить в село і йде до церкви на службу.

Зібране в горах несе на базар. На виручені гроші купляє хліб, і повертається знову в гори..
Там добре, там його дім, там його ліки, там його життя.

*******

У Карпатах ліки під ногами…

ТТравник Микола Костюк родом із багатого на традиції села Криворівні, що у Верховинському районі. У самому центрі — пам’ятник Іванові Франку, який разом із тодішньою творчою інтелігенцією часто бував тут, набирався в Карпатах енергії. Тут черпав наснагу і Михайло Коцюбинський, що вилилося згодом у «Тіні забутих предків»…

Таємничість гір від того часу не змаліла. «Зробити людині погано — то не штука, а от добре — значно важче. Але люди з молитвою і вірою в Бога сильніші і все перемагають», — розпочинає спілкування пан Микола

Бесіда мимоволі заходить про відомого мольфара діда Нечая. Аякже, знав його, але… «Про живих не гріх розповідати, бо вони можуть підійти й оскаржити в разі неправди чи виправити неточність, а про про мертвих не треба нічого говорити, бо вони вже не заперечать», — закрив тему Микола Костюк….

Микола називає себе травником. Упродовж літа живе високо в горах. Будує собі простий «прихисток». Збирає зілля. А головне — має час для роздумів….

«Мене дуже цікавить, чому гуцули колись довго жили, в горах є багато таких випадків, — розмірковує співрозмовник. — Наші предки хату де-небудь не будували, а дивилися, де велика енергетика, де худоба лягає спати. Ніколи — в багно, а в «загрудок» — де травичка хороша росте, щоб сонечко сходило у вікно і заходило. Дерево рубали в стані спокою, зимовими місяцями…

У природі навіть дерева мають позитивну і негативну енергетику: під березою відпочинеш, а осика стривожить. А ще каже, що кожній людині треба вірити, бо інакше й до себе нема довіри.

Джерело

У далеку зиму 1998 року, мені довелося очолювати зйомки новорічної передачі. Майже всю програму зняли, залишився тільки епізод з подарунком від Діда Мороза.

Тобто зі студії, де відзначають Новий рік відомі артисти і співаки, відправляється подарунок – телевізор Sоnу, випадково обраній сім’ї в глухе маленьке село. У той час такий презент коштував дуже дорого, його могли дозволити собі навіть не всі заможні люди. Зважилися виїхати тільки після обіду.

Проїхали кілометрів 100 від столиці, звернули, не вибираючи, в перше ж село з дуже поганим путівцем. Ось тут водій почав лaятися, тому що ми мало не забуксували, крім цього вже почало темніти. Щаслива сім’я явно живе тут, далі їхати ніхто не бажав.

Постукали в перші двері будинку, де горіло світло. Ми заздалегідь обговорили з групою, що про подарунок мовчимо, спочатку хай в будинок пустять, і знімати дозволять. Ось тоді їм подарунок вручимо. Хай сюрпризом буде.

Відкрила нам нечесана жінка років сорока п’яти в нічній сорочці і повстяних чоботях:

– Що треба?

– Добрий вечір, ми з столиці. У нас завдання, зняти матеріал, як зустрічають Новий рік у наших селах. Можна ми пройдемо? Надовго не потривожимо, дві з половиною години максимум. А в новорічній передачі ви себе по телевізору побачите.

З-за рогу вийшов мужик в майці і тpyсах, з триденною щетиною і сигapетою в зубах. Слідом за ним виповзає син, років двадцяти, по обличчю відразу можна сказати – бовдур. Нахабним тоном нам повідомляє:

– Не поняв, ви що, так знімати будете? Ми тільки за гроші, а безкоштовно – тоді можете йти. Так що, будете платити?

Я оглянув кімнату за спинами сімейки і відповів:

– Ви нам не підходите, ми шукаємо будинок з стінами із колод. У вас не зовсім сільський стиль. Та й грошей у нас немає на оплату зйомки. Тітка подумала, і видала:

– Тут знімати нічого, тільки натопчите мені, а потім прибирай за вами. Та й даром нам такого щастя не треба. Ідіть до Захарових, там стіни голі і знімати дозволять. Зараз проведу вас, тільки пальто одягну.

(Подумав)Прикольне видовище буде.

Хвилин через п’ять стукаємо в інший будинок. Нам відкрили дід з бабусею, охайні милі старенькі. Привіталися скромно. Я пояснив, чому ми приїхали, і що хочемо. Нас пустили відразу, нагодували пісним борщем, але, тим не менш, смачним, в печі приготовленим. А коли сказали їм, що будуть зйомки Нового року, дуже засмутилися:

– Вибачте, але у нас нічого немає, і до пенсії ще далеко.

– Ви не турбуйтеся, ми все привезли.

Зараз принесемо. – Поки мої колеги пішли за ялинкою і сумками з продовольством, я поцікавився, – а де ваш телевізор? – Ой, синку, та зламався він. Уже півроку як. Тут я зрозумів, що ми дуже вдало зайшли. – Ну і добре, де будемо знімати?

Минуло 30 хвилин. Дівчата накрили стіл, смажене порося в центрі столу виглядало дивовижно. Хлопці поруч поставили ялинку, повісили мішуру. Вийшло красиво. Сусідка охнула і заголосила:

– Ви стільки їжі навезли, а у нас промовчали! Ми теж би погодилися.

– Ви просили гроші. Я вам вже пояснював, що оплачувати зйомки ми не будемо.

– Це ж треба, скатертину самобранку привезли і мовчать. Так, Захарова, я їх привела, так що боржок за вами, – почала командувати тітка. Довелося її приструнити.

– Дякую вам, а тепер можете йти, не заважайте працювати.

Тут тітка зрозуміла, що її випроваджають:

– А що я? Добре, буду сидіти тихо в куточку. Почали знімати, підійшли до кульмінації, даю знак хлопцям – несіть телевізор. Через п’ять хвилин принесли велику коробку:

– Ми вас вітаємо. Це подарунок від наших спонсорів – новий телевізор. Старенькі в мовчазному здивуванні дивляться на нас і не вірять. А сусідка ледве зі стільця не впала, підскочила, кричить, руками махає, зйомку зупинила.

Попросила зачекати 10 хвилин і бігом з дому. Ми не стали чекати, дістали телевізор, заспокоюючи бабусю з дідом. Тут прибігає сусідка, хапає мене за руку і тягне з дому. Мені навіть цікаво стало. Йшли ми назад до неї додому.

Начебто і живе поруч, але за цей час встигла розповісти, що людям похилого віку дарувати телевізор не можна, і взагалі, знімати у них не варто. Син у них тюpeмник, а самі вони теж неблагонадійні. За радянських часів діда з партії вигнали, часто сперечався і права свої відстоював з керівництвом. Зайшли до сусідки в будинок …

Ось чесне слово, ледве стримався від реготу. Мужики пихтять, ледь дихають, навколо валяються обірвані зі стін шпалери. Головне, слова господині:

– Ось, будь ласка, приходьте, знімайте. Для вас всі умови створимо. Бачите, стіни голі, не гірше, ніж у Захарових, навіть кращі.

Я з розумним виглядом озирнувся, оцінив швидкий фронт робіт:

– Ви були минулого разу праві. Нам не підходить ваш будинок. У Захарових дерев’яні стіни для заднього плану нам більше підходять. Красно дякую за запрошення. Ви вибачте, мені на зйомку йти потрібно. З наступаючим Новим роком!

Ці двоє дивакуватих хлопців як тільки вийшли на сцену шоу «Розсміши коміка» вже відразу закохали в себе весь зал і коміків.

А коли вони стали показувати свої мініатюри, щоб розсмішити коміків, у них це вийшло не тільки до сліз смішно, вони змогли довести Євгена Кошового до істерики від сміху.

Комік просто не знав уже куди діватися.

Хлопці просто рознесли своїм гумором публіку і отримали головний приз «Розсміши коміка» 50000 гривень.

Але навіть після цього судді просили їх закінчити останній номер, який вони ніяк не могли додивитися через сміх.

Джерело