Якось в метро помітила, що симпатичний солдатик дивиться на мене і посміхається. Хлопець дуже навіть нічого, так що я без всяких сумнівів вступила в гру.
Спокусливо посміхнулася, застреляла очками, заплескала віями. Все чекала, коли вже вирішиться познайомитися. Навіть станцію свою пропустила.
А солдатик встав і попрямував до дверей. Я підскочила, типу теж виходжу. Він нахилився і прошепотів мені на вушко:
- Дівчино, мені потрібно вам дещо сказати.
Я легенько посміхнулася:
- Я вас слухаю.
- Ви плаття навиворіт наділи …
Він ще щось говорив, але я вже щодуху бігла подалі від своєї ганьби …
Loading...