25 вересня Білий дім опублікував стенограму телефонної розмови між президентом України Володимиром Зеленським та американський лідером Дональдом Трампом. Всередині виявилося багато чого цікавого і глави держав примудрилися зачепити навіть європейську політику.
Про це пише Владислав Сердюк на «Хвилі».
Причиною скандального “ZelenskyyGate” став фрагмент розмови про сина Джозефа Байдена Хантера, який є одним з енергетичних інтересантів в Україні, як і всі, замішаних у корупційних схемах.
Сподіваючись використовувати справу проти Хантера Байдена у власних цілях, Трамп звернувся за допомогою до Зеленського, але американська розвідка вважала, що такий поворот подій буде, як мінімум, unfair, а тому зробила злив в ЗМІ.
Результат на обличчя. Україна на перших шпальтах не тільки американських, але світових ЗМІ, а президенту США погрожують беззубим імпічментом.
Оскільки кейс Хантера Байдена обговорює кожен кому не лінь, хотілося б звернути увагу на фрагмент, що відноситься до Меркель і Макрона.
Трамп і Зеленський злилися в «унісон», коли мова зайшла про європейську політику щодо Донбасу.
Американський президент справедливо підмітив, що лідери Німеччини і Франції вміють тільки відкривати рот і видавати якісь звуки, але коли справа доходить до справ, то там спостерігається загальноєвропейська політична імпотенція.
Зеленський підтримав Трампа, додавши, що він має рацію на всі 1000%. Український президент продемонстрував, що він не живе в світі ілюзій про непохитну європейську підтримку та дає знати про це президенту США, якому подібні оди немов «мед на душу».
Хіба український президент помилився, виразившись в подібному дусі про європейську політику щодо РФ, України і війни на Донбасі? Звичайно ж ні.
Помилився Зеленський, кажучи, що підтримка США буває куди міцнішою, ніж європейська? Також ні.
Так, слова Зеленського недипломатичні і, як би, не комільфо. У зализаних європейських кулуарах, почувши такий випад в режимі офф-лайн, напевно б загули від обурення або попадали б в обморок.
Але, як повинен вести себе президент країни, яка шостий рік бореться з російською агресією? Вже точно не як типовий представник зализаної і причесаної дипломатії. Власне, тому Зеленський, коментуючи цю ситуацію, додав: «Дякую всім, але я сказав правду». Зеленський просто зірвав ширму великої любові один до одного і показав зуби, як і повинен робити лідер воюючої країни.
Природно, в Німеччині явно не сприйняли (або навіть не зрозуміли) слова Зеленського про те, що Європа мало допомагає Україні, які той сказав в особистій розмові з Трампом. Тому німецькі ЗМІ почали пістрявити заголовками про те, що, починаючи з 2014 року Німеччина допомогла Україні сумою в 1,4 млрд євро.
Але, якщо так подумати, то 1.4 млрд допомоги для близько 40 мільйонної країни в сьогоднішніх реаліях – це крапля в морі.
Порахувати лише один товарообіг Німеччини з РФ, який чомусь (не дивлячись на санкції і таку «сильну» підтримку України) росте, починаючи з 2016 року, або взяти ось вартість проекту СП-2 (а також передбачуваний дохід від нього) і 1.4 млрд євро (за майже 6 років!) стають цілком собі розумною ціною за закриття рота України (по крайній мірі, в суспільному середовищі).
Берлін дійсно нічого не винен Україні. Це не їх проблема, поки їх це не стосується. Київ же не зміг зробити за ці шість років так, щоб Донбас і війна з Росією стосувалася всіх, але ці відмазки Німеччини, яка тепер буде грати роль скривдженої, схожі на спробу самоканонізаціі і бажання жити у власних фантазіях про те, що вони зробили «все , що можна було зробити ». Фантазіях про те, що Берлін доклав до Донбасу руку щільніше всіх.
Зеленський все сказав правильно, зірвавши рожеві окуляри не тільки з наших, а й їхніх очей. «Хочете торгувати з Росією? Торгуйте. Але нам треба вижити, а тому ми не дамо вам можливості займатися цим спокійно», – як би натякнув Зеленський.
Чи зможе президент України гнути цю лінію далі, наприклад, на зустрічі в форматі «три проти одного», поки що невідомо. Але готуватися до такого сценарію потрібно вже.