У той же день батьки чоловіка прийшли до них і постукали в двері. Чоловік і дружина подивилися один на одного. Чоловік хотів відкрити двері, але, оскільки у них була домовленість, він цього не зробив, тому його батьки пішли.
Через деякий час в той же день прийшли батьки дружини. Дружина і чоловік дивилися один на одного, і хоча у них була угода, дружина зі сльозами на очах прошепотіла: «Я не можу зробити це з батьками», і вона відкрила двері.
Чоловік нічого не сказав.
Пройшли роки, і у них народилися 2 хлопчика.
Через якийсь час у них народилася дівчинка. Батько влаштував дуже велику і щедру вечірку на честь новонародженої дочки і запросив всіх друзів.
Пізніше тієї ночі його дружина запитала його, в чому причина такого великого свята на честь їх дочки, в той час як вони не робили нічого подібного в честь старших дітей.
Чоловік просто відповів: «Тому що, нарешті, народилася та, хто відкриє мені двері».
Дочки такі особливі!
Ваша маленька дівчинка буде тримати вас за руку зовсім недовго, але буде тримати ваше серце все життя. Дочки – ангели.
Віднайти шляхетське коріння, дізнатися про долю репресованих родичів або ж проста цікавість до родинної історії – мотивація зануритися в архіви для пересічного українця може бути дуже різною. Сьогодні дані про родичів, які були репресовані, значно легше отримати після прийняття закону про доступ до публічної інформації. Експерти розповіли сайту Zaxid.net, що при пошуку інформації допомогти можуть як офіційні установи, так і неофіційні джерела з інтернету. А результати можуть привести до дуже несподіваних висновків.
Директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України Ігор Кулик та юрист Інституту медіаправа Ігор Розкладай розкривають секрети успішного пошуку достовірної інформації про родинне коріння, якими може скористатись кожен українець.
Методика пошуку достатньо проста, але слід орієнтуватися за певними типами документів:
1. Свідоцтво про народження або метрика. В Україні цими документами опікуються органи актів цивільного стану, які є в управлінні Міністерства юстиції. Вони зберігають документи за останні 75 років. Однак, тут можуть бути сюрпризи. Як приклад, Жовківський РАЦС, який передав архіви із району до центрального архіву у Львові лише минулого року, хоч мав це зробити 7-8 років тому. Також трапляється така проблема, як перевантаженість архівів, коли документів просто нема куди приймати.
2. Якщо ви хочете з’ясувати інформацію про родичів і потрібні дані давніші, ніж 75 років, для отримання інформації вам потрібно буде доводити наявність родинних зв`язків. А тут можуть виникнути проблеми. Адже, якщо йдеться про Східну чи Центральну Україну, то документи часто знищувались. Тому тут варто шукати вторинні джерела – документи з місць, де предок вчився, судові записи тощо. Основне ж джерело – система державних архівів, що є в кожному обласному центрі.
3. Пошук документів до 1917-го року теж передбачає певні регіональні особливості. Універсальне правило – наявність метричної книги. Вона зазвичай складається із трьох розділів – записів про народжених, тих, що одружилися, та тих, що померли. Іноді окремо записували тих, що, до прикладу, перейшли від римо-католицької конфесії до православної. Багато інформації також можуть дати свідоцтва про шлюб.
Та все ж шукати родинне коріння найкраще самостійно. Адже, як показує досвід, іноді виписки з архівів можуть давати неправильно і це краще перевіряти. В польських архівах, наприклад, фотографування є безкоштовним, що вигідно відрізняє їх від українських. Розпочинати пошук у польських архівах варто із порталу szukajwarchiwach.pl. Це зведений портал польських архівів, який, щонайменше, має опис усіх книг і дає уявлення, де вони розташовані. Архів вміщує десятки мільйонів цифрових копій документів онлайн: їх можна відкрити, подивитися та завантажити.
За іншою адресою – www.agad.gov.pl/inwentarze/testy.html – є низка відсканованих метричних книг, що стосуються таких українських територій як Поділля, Волинь та Львівщина.
За наявності родичів, які мігрували до США, можна скористатися сайтом www.libertyellisfoundation.org. Він містить відскановані документи, у яких є детальні записи про людей, що прибували до США кораблями у третьому класі.
В іноземних джерелах слід пробувати різні варіанти написання українських прізвищ, адже в них часто робили помилки.
Щодо періоду Другої світової війни, то варто шукати інформацію у російській базі ОБД «Меморіал» – www.obd-memorial.ru, або ж через електронну адресу звертатися безпосередньо до Інституту національної пам’яті Польщі (Instytut Pamięci Narodowej).
Інтернет-пошук в Україні
Тут Ігор Розкладай вказує на існування декількох, за його словами, не цілком законних, проте все ж корисних ресурсів.
Перший – це inn.rozshuk.com.ua. Актуальність цієї бази – початок 2000-х років, вона є гібридом декількох інших баз та може виявитись помічною для мешканців невеликих сіл та містечок.
Другий – www.nomer.org – телефонний довідник, який теж може дати певну інформацію.
Вторинні джерела
Це окрема категорія джерел, до котрої доходять люди, що вже змогли більшою чи меншою мірою збудувати своє генеологічне дерево і хочуть отримати більше інформації. До них, зокрема, належать:
сповідальні розписи – у Російській імперії сповіді були обов’язком і люди щороку мали на них ходити. Вони містили перелік осіб, які приходили на сповідь, відтак дозволяли побачити склад сім’ї.
ревізькі казки – це документи, що складалися для оподаткування. Хоч вони і досить розкидані, але в них часто можна знайти інформацію, що стосується родини;
брачний обиск – це аналоги записів про шлюб, які, проте, є більш інформативними.
Slownik_geograficznydir.icm.edu.pl/Slownik_geograficzny – польський ресурс, що дозволяє знайти інформацію про населені пункти.
Пошук у ХХ столітті
В Україні та за кордоном є низка офіційних баз даних, що допомагають знайти інформацію щодо родичів в межах ХХ століття.
www.reabit.org.ua – ця база даних містить інформацію про репресованих українців. Хоч вона і неповна, проте дозволяє знайти дані про приблизно 130 тис. осіб. База містить книги з алфавітними показниками по містах, що значно полегшує пошук.
www.memory.gov.ua – база даних Інституту національної пам’яті про людей, які були винищені чи померли під час Голодомору 1932-33 рр.
Російські бази даних
Якщо в Україні держава ще якось намагається займатися впорядкуванням інформації про репресованих, то в Росії, за словами Ігоря Кулика, це – переважно ініціатива громадських об’єднань. Таких, як, до прикладу, «Меморіал».
lists.memo.ru – база даних містить інформацію про репресованих громадян тодішньої СРСР. Останній із випусків цієї бази нараховує близько 4 млн імен;
stalin.memo.ru – база даних містить інформацію про репресованих в часи Великого Терору 1936-38 рр.
Ці бази даних сформовані на основі інформації із архівних установ.
Архіви
Інформацію про родичів, зокрема, репресованих, можна шукати скрізь, адже ситуація буває дуже розрізненою. Однак, все ж варто пробувати звертатися у декілька основних українських архівів: — архів Служби безпеки України; — архів Міністерства внутрішніх справ України; — обласні архіви за місцем проживання, народженння, арешту особи;
Ще одне джерело інформації – головний інформаційно-аналітичний центр Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації.
Для того, аби отримати інформацію у цих архівах, згідно із законом України «Про звернення громадян», у зверненні мають міститися: — назва та адреса установи, куди адресоване звернення; — прізвище адресата; — домашня адреса, місце проживання; — суть порушеного питання.
Для того, аби якомога більше спростити отримання інформації, у зверненні мають бути зазначені: — ім’я, прізвище, по-батькові запитуваної особи; — дата та якомога точніше місце народження; — будь-яка відома про шукану особу інформація (підійдуть навіть родинні перекази); — власні контактні дані.
Подати звернення до архівів можна трьома найпоширенішими способами – звичайною поштою, електронною адресою або ж безпосередньо в архіві.
Певну інформацію також можна отримати в електронному архіві за адресою avr.org.ua – там є низка документів, що стосуються українського визвольного руху.
Глава РНБО назвав формулу “схемою заробітку” і заявив: в найближчий місяць вона просто перестане існувати.
Глава Ради націонаональной безпеки і оборони Олександр Данилюк зробив заяву про формулу “Роттердам +”, яка протягом кількох років була темою запеклих дискусій і скандальних розслідувань, як журналістів так і силових відомств.
Про це повідомляє ” Діалог.UA ” з посиланням на телеканал Znai.ua.
Данилюк заявив про це на брифінгу…
За словами секретаря РНБО, який назвав “Роттердам +” схемою заробітку, з 1 липня (через місяць) формула “перестане існувати”.
Він також уточнив, що відповідні рішення вже прийняті.
Президент України Володимир Зеленський взявся за питання так званих «євроблях». Він вирішив відстрочити дату, з якої власникам нерозмитнених автомобілів на європейських номерах будуть нараховувати штрафи. Верховна Рада має розглянути відповідний законопроект.
Про це на брифінгу в Києві заявив заступник керівника Офісу президента України Руслан Рябошапка.
За його словами власники таких машин неодноразово зверталися до нового президента України з вимогою переглянути чинне законодавство щодо розмитнення авто.
«НЕ ВСІ В НАШІЙ КРАЇНІ, НА ЖАЛЬ, ДОСИТЬ ЗАМОЖНІ, ЩОБ ЇЗДИТИ НА НОВИХ АВТОМОБІЛЯХ. У ЗВ’ЯЗКУ З ЦИМ ПРЕЗИДЕНТ ЗВЕРНУВСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ З ПРОПОЗИЦІЄЮ РОЗГЛЯНУТИ ЗАКОНОПРОЕКТ, ЯКИЙ ВІДСТРОЧИТИ ЗАСТОСУВАННЯ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ ДО ТИХ ЛЮДЕЙ, ЯКІ НЕ ВСТИГНУТЬ РОЗМИТНИТИ АВТОМОБІЛЬ НА ТАК ЗВАНИХ ЄВРОНОМЕРАХ. ПРОПОЗИЦІЯ ПОКИ ЗВУЧИТЬ ПРО 90 ДНІВ ВІДСТРОЧКИ ЗАСТОСУВАННЯ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ», — ПОЯСНИВ ВІН.
Руслан Рябошапка
Руслан Рябошапка зазначив, що команда президента Зеленського намагається врегулювати це питання. Після дострокових парламентських виборів, які пройдуть 21 липня, буде сформована нова Верховна Рада. За словами Рябошапка, новий уряд протягом цих 90 днів повинен запропонувати новий механізм, який врегулює проблему «євроблях».
Володимир Зеленський
«Я ПОВИНЕН СКАЗАТИ, ЩО ЗА ІНФОРМАЦІЄЮ НАШИХ КОЛЕГ З МІНІНФРАСТРУКТУРИ ТА МВС СЬОГОДНІ В УКРАЇНУ БУЛО ВВЕЗЕНО ВІД 600 ДО 800 ТИС. АВТОМОБІЛІВ, ЯКІ ДОСІ НЕРОЗМИТНЕНІ. ТЕ, ЩО ПРОБЛЕМА БОЛЮЧА — ПРО ЦЕ ГОВОРЯТЬ ЛЮДИ. ТОМУ ПРЕЗИДЕНТ ВИРІШИВ ЗВЕРНУТИСЯ ДО ПАРЛАМЕНТУ З ВИМОГОЮ УХВАЛИТИ ЦЕЙ ЗАКОН», — УКЛАВ ВІН.
євробляхи
Зазначимо, що власників нерозмитнених авто з європейськими номерами мають почати штрафувати з 22 серпня. Верховна Рада восьмого скликання прийняла ряд законів щодо «євроблях», з якими були не згідні українці. У зв’язку з цим по Україні проходили масові акції протестів.
Глава РНБО назвав формулу “схемою заробітку” і заявив: в найближчий місяць вона просто перестане існувати.
Глава Ради націонаональной безпеки і оборони Олександр Данилюк зробив заяву про формулу “Роттердам +”, яка протягом кількох років була темою запеклих дискусій і скандальних розслідувань, як журналістів так і силових відомств.
Про це повідомляє ” Діалог.UA ” з посиланням на телеканал Znai.ua.
Данилюк заявив про це на брифінгу, що відбувся в суботу, 1 червня.
За словами секретаря РНБО, який назвав “Роттердам +” схемою заробітку, з 1 липня (через місяць) формула “перестане існувати”.
Він також уточнив, що відповідні рішення вже прийняті.
Команда президента України Володимира Зеленського планує ліквідувати Міністерство інформаційної політики, а також об’єднати Нацраду з питань ТБ і радіомовлення та Державний комітет ТБ і радіомовлення.
Про це під час експертної зустрічі “Деолігархізація медіа: як забезпечити незалежність ЗМІ від їхніх власників?” розповів радник Зеленського та кандидат у нардепи від “Слуги народу” Микита Потураєв.
“МІП ми плануємо перезавантажити у нуль”, – зазначив він.
Потураєв також зазначив, що команда президента збирається домагатися об’єднання Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, незалежного регуляторного органу, і Державного комітету телебачення і радіомовлення, органу виконавчої влади.
“Тому що в Держкомтелерадіо мало господарських функцій. Треба зміцнити, в тому числі і фінансово, особовий склад. Також ми маємо забезпечити незалежність регулятора”, – прокоментував радник Зеленського.
Він також заявив, що новостворений орган повинен мати більше повноважень. На запитання, як команда Зеленського планує це провести, Потураєв відповів, що “шляхом змін до Конституції”.
На прийом до молодого знахаря із Конюхів Козівського району люди вже їдуть навіть з-за кордону. Андрій Сеник вправляє хребці, вивихи, піднімає “понижені” шлунки, складає переломи. Каже, що передала йому це вміння тітка.
“Чи то тиск, чи що – не знаю… Голова тріскає, мучуся, а таблетки пити не хочу”, — жалілася на прийомі в Андрія Сеника 69-річна жінка. Молодий – йому лише 32 роки – “ескулап” сказав їй сісти на стілець і підняти одяг на спині. Пальцями обережно почав промацувати хребет. Маніпуляції тривали не більше п’яти хвилин.
Найболючішою була точка на шиї – жінка аж ойкнула, але по тому вже могла покрутити головою. Раніше біль не давав цього зробити. “Голова, спина, ноги болять, бо хребці притискають нерва”, — коментує знахар. — “Біль може бути й від протягів. Я все ставлю на свої місця. Головне – не перетиснути…”
На запитання про освіту Андрій Сеник лише поводить плечем.
“Та яка освіта? То Божа робота всьо”, – відповідає. Чоловік живе з матір’ю у селі Конюхи Козівського району. Він – майстер з ремонту взуття, але шість років тому зрозумів, що має інше покликання – “ремонтувати” людей і “все, що рухається”, як він каже.
Знахар вправляє хребці, вивихи, піднімає “понижені” шлунки, навіть складає переломи. Намагається приймати пацієнтів на світанку або коли смеркне, адже треба ще допомагати мамі по господарству. Багато земляків скористалося послугами пана Андрія. Завдяки “циганській пошті” їдуть до нього хворі із сусідніх районів, областей, навіть з-за кордону.
Молодий чоловік каже, що цілительству навчився у тітки. Вона працювала дояркою у колгоспі, а вдома виливала віск, “ставила” хребти. Дитиною Андрій любив спостерігати за її роботою.
У десятому класі він несподівано для себе та інших “направив” хребет однокласникові, в якого боліла спина. “Сказав йому спертися до парти, промацав пальцями, де болить, і вправив”, — пригадує чоловік той перший досвід. — “Батьки Романа мені не повірили, ввечері прийшли до тітки, і вона підтвердила, що я добре все поладнав (так Андрій називає своє лікування)”.
Помираючи, тітка взяла племінника за руку і промовила: “Хай тобі, сину, Бог помагає”. Нині Андрій Сеник приймає хворих у тітчиній старій хаті. Його цілительську практику земляки оцінюють об’єктивно. “Допомагає, але не всім”, – кажуть ті, кого ми бачили того дня у селі. Жінка померла на руках Мистецтво знахаря вирішила перевірити на собі й автор статті. Сказала, що болить шия.
Доторки пана Сеника були дуже обережними, делікатними. Відразу, до речі, пригадалася інша цілителька з Тернопільщини. Вона кладе пацієнтів на підлогу вниз животом, вправляє хребці, а потім ще й за ноги смикає – “щоб на місце все стало”. Розповіла про її метод чоловікові. “Ото після таких викручувань до мене люди і звертаються”, — емоційно відповідає пан Андрій. — “Деколи мордуюся більше, як півдня, щоб допомогти.
Коли так крутити, то може тріснути нерв, бо він же – як волосина. Ноги можуть відмовити, та й взагалі людина може дуба врізати. Б’ють, стукають по хребту кулаками… Та борони, Боже, таке робити! Вдариш, де не треба, – та й всьо… ” Нагадуємо про успішну практику народного костоправа Миколи Касьяна, який смикав і підкидав людей, наче мішки з картоплею.
“Такий метод – взяти хворого попід пахви та різко відірвати від землі, щоб у хребті “клацнуло”, практикував один лікар у Бережанах”, — пригадує Андрій Сеник. — “Після одного такого клацання він втік до Америки, бо пацієнтка померла у нього на руках… Я не хвалюся. Тисячами людей переладив, і ніхто не пожалівся, що я комусь гірше зробив. Якщо не помогло, то й не пошкодило. Якби комусь погіршало, то тим би вже не займався…
Були випадки, коли я людині ще ніц не зробив, лише доторкнувся, а вона – раз і зомліла. Привів до тями, питаю, що сталося, а вона відповідає:
“Боюся, що будете крутити, як мене інші крутили…”” Мазі, інші фармацевтичні “примочки” знахар із Конюхів панацеєю не вважає. Вони помічні при радикуліті, остеохондрозі, але коли хребет “не на місці”, то й не допоможуть. “Лише розм’якшать кістки”, — пояснює пан Сеник.
Він радить після “ладнання” на кілька днів стягнути поперек чи коліна еластичним бинтом і менше рухатися. Якщо ж одразу взяти на себе фізичне навантаження, лікування буде марним. Для зміцнення кісток чоловік радить вживати кальцій, перемелену яєчну шкаралупу.
“Лікарі на мене злосні, бо часто допомагаю за один раз, а вони лікують місяцями”, — зізнається знахар. — “Недавно поїхав до одного райцентру у неврологію, то освободив там майже половину лікарні. Коли люди поставали до виписки, мене ледь до суду не закликали. Тому між лікарів тепер не пхаюся…”
У важких випадках пан Андрій відправляє хворих на “світло” (рентген) і за лікування не береться. Так, сусідка пані Оксана розповіла, як знахар врятував її батька. У того спухла нога. Лікували натираннями три дні, не допомогло, відвезли до пана Сеника. Той сказав негайно їхати до лікарні. Там діагностували глибоку закупорку вени. Лікар пояснив родичам: ще день – і ногу довелося б відрізати.
Коли Андрій відчуває, що зможе допомогти, то робить це. Згадав, як кілька років тому прийшли батьки із тритижневим немовлям. Хлопчикові під час пологів витягнули ручку. Знахар успішно “поладнав” маля. До речі, хворі не дають панові Андрію перепочити навіть у неділю. Турбують і серед ночі.
“Стукають у вікна, гупають у двері”, — каже він. — “Ніс одному парубку на дискотеці зламали. Прибігли друзі вночі – вставай, рятуй! Встаю, вдягаюся і йду… Було якось, що чоловік один позіхав, і щелепи йому заклинило, не міг закрити рота. Лікарі у таких випадках різко стуляють щелепи, а я боюся так робити. Легенько туди-сюди ті щелепи-“завіси” порухав і – оп! Зійшлися!”
Знахаря часто запитують, як він відчуває, де треба натиснути, аби зняти біль. Чоловік пояснює традиційно, мовляв, це — Божа робота. До слова, пан Андрій щонеділі відвідує церкву, співає у хорі. Спів, каже, — один із засобів зняття стресу, якого він зазнає під час прийомів.
Як інформує “Країна“, Володимир Коваль, кандидат медичних наук, лікар-масажист, прокоментував діяльність знахарів:
“Перш ніж звертатися до будь-яких цілителів, які лікують хребет, наполегливо раджу зробити рентгенівський знімок і проконсультуватися із рентгенологом. Він розкаже, які проблеми є з хребтом і порадить, у який спосіб їх краще вирішувати. Адже головне правило для лікаря: “Не нашкодь”.
Людям із проблемним хребтом краще звертатися до тих фахівців, які мають медичну освіту. Один із моїх пацієнтів поділився своїм досвідом “лікування” в одного зі знахарів. Поїхав до нього, бо заболів поперек. Каже, що в приміщенні “цілителя”, де той приймав хворих, побачив лише борцівський матрац і табуретку.
А саме “лікування” полягало в тому, що хворого “цілитель” просто клав на своє коліно і в такий спосіб “направляв” хребет. Зробив так і з цим пацієнтом. Врешті вийшов чоловік від нього, насилу пересуваючи ноги. Через кілька років на рентгенівському знімку того пацієнта виявили травму хребта. Вона, щоправда, на той час уже загоїлася.
Утім, чоловіка зацікавило, де ж він міг її отримати? Почав пригадувати, що з ним було останніми роками, аж поки не дійшов у часі до того візиту до “цілителя”. Саме там замість лікування, як припускає пацієнт, він і отримав травму хребта. У випадку ж із цілителем з Козівського району тішить те, що чоловік у своїй роботі не застосовує грубої фізичної сили. Принаймні те, що він робить це м’яко, – це вже добре.
Тобто можна припустити, що якщо його лікування не допоможе, то принаймні й не нашкодить. Стосовно того, чи мають такі люди “дар” – дуже важко визначити. Думаю, цього цілителя варто було б якось обстежити. Але як? Таких методів немає. Тож питань наразі — більше ніж відповідей”.
Пропонуємо вам дієвий спосіб без шкідливої хімії, безпечними для дітей і домашніх вихованців. Порятунком вам стане – гвоздикова олія.
Достатньо кілька крапель духмяної олії в кожен кут кімнати, і мурахи одразу ж заберуться геть. Якщо ваш будинок великий, варто приготовити спеціальну гвоздикову суміш.
Для цього беремо стакан з теплою водою і 5-6 крапель ефірної олії гвоздики. Все це добре розмішати, намочити розчином ганчірку для підлоги і протерти підлогу у всіх приміщеннях.
Це дуже дієвий спосіб, який вiдлякає комах на довго. Весь секрет в тому, що мурашки не можуть терпіти фeнoл – отpyйну речовину, що міститься невеликій кількості у гвоздичній олії (не шкодить здоров’ю людей).
Радимо робити це 1 раз в 3 дні, і ви забудете про мурахів на довго. Також гвоздиковим розчином можна обприскувати одяг і шкіру для відлякування кліщів. А ще цей засіб дуже добре захищає і тварин від різних комах.
У Таїланді лихоманкою тенге захворіли вже десятки людей, 90 осіб nомерли.
Про це розповіла Life лікар-інфекціоніст Софія Русанова.
“Єдина порада: якщо ви вже там, то закривайте вночі балкони, вікна. Не виходьте ввечері на прогулянки, так як саме ввечері вилітають комарі”, — уточнила фахівець.
Також Русанова зазначила, що вилікуватися від лихоманки можливо. Лікування може тривати від тижня до місяця.
Раніше стало відомо про спалах лихоманки денге в Таїланді, через яку з початку року nомерло 90 осіб. Лихоманка денге — це гостре вірусне захворювання, його симптоми: висока температура, біль у м’язах і суглобах, висип, нудота і безсоння. Переносники епідемії — комарі.
Журналістка з Казахстану побувала вдома у батьків Президента України Володимира Зеленського.
Після сніданку журналістка заявила, що вона була повалена простотою, щирістю і неймовірною добротою батьків Президента України Володимира Зеленського.
Вона пише в своєму мікроблозі:
«Я до сих пір в ступорі. Я побувала вдома у батьків першої особи України, а по відчуттях це було як піти в гості до сусідів на каву ».
345 гривень – це приблизно 13 доларів – коштує проїзд на поїзді Київ – Кривий Ріг (відстань – 470 кілометрів). Родина шостого президента України Володимира Зеленського – транспортний вузол і промисловий місто, в якому сьогодні живуть його батьки: Римма Володимирівна і Олександр Семенович. До Кривого Рогу для бесіди з подружжям Зеленських попрямувала власкор Tengrinews.kz Жанна Нурланова.
Будинок батьків Володимира Зеленського
Рідна домівка – чотирикімнатна квартира в радянській багатоповерхівці, таких панельних будинків-мурашників розкидано по колишньому Союзу тисячі, їх будували, ще коли була міцна віра в світле майбутнє. Саме в ту епоху батьки Зеленського виховували сина, до них я сильно хотіла і в той же час боялася потрапити: колеги – українські журналісти – говорили, що глава сім’ї всім відмовляє в інтерв’ю.
Рано червневого ранку відразу після поїзда набираю мобільний Олександра Семеновича. Жіночий голос (це була дружина) повідомляє, що старший Зеленський ще відпочиває. «Не будіть! Я журналістка з Казахстану, буду чекати вашого дзвінка у дворі », – встигаю випалити в трубку і отримую схвалення. Через півгодини набирає Олександр Семенович і повідомляє, що сім’я збирається снідати, і запрошує приєднатися. «Ось і поговоримо, я вас зустріну біля під’їзду», – каже батько президента України. Приходжу раніше, вулиця Землячки, скромний двір, припарковані бюджетні авто.
Будинок батьків Володимира Зеленського
Зустрічаю сусідку, яка при вигляді диктофона ретирується: «Ну скільки можна, знову ви, журналісти безпринципні …» Встигаю запитати про дитинство Володимира і вірять в Зеленського-президента тут, на батьківщині.
«Папа – професор, Вова ріс на наших очах, хороший, ініціативний. А коли людина стає політиком, він може змінитися. Зараз і світом потрібно зайнятися, і корупцію перемогти. Я в нашого вірю, дуже хочеться, щоб він щось хороше зробив, характер у нього є, менеджер він хороший », – каже вона і додає, що краще мені не турбувати батьків.
В обумовлений час мене біля парадного зустрічає невисокий і не по-ранковому усміхнений Олександр Семенович. «А де охорона, у мене ніхто не огляне рюкзак?» – дивуюся я і підсвідомо оглядаюся по сторонах, сподіваючись побачити хоча б пару стежать очей в припаркованих у дворі машинах.
«Так він хотів, але яка охорона! Кому ми потрібні? »- сміється Зеленський-старший.
Приходжу в себе, питаю, чому батьки погодилися поговорити з журналісткою? «Ну ти ж здалеку, з Казахстану. А я там працював і добре пам’ятаю, як мене приймали казахи », – отримую свій« пропуск »на бесіду з батьками нового президента України. Піднімаємося в ліфті, що пережив, мабуть, всіх українських президентів і, судячи зі стану, ще й пару генсеків. «Вам, напевно, ремонт в будинку зроблять, та й місто підлатають?» – запитую логічне запитання.
«Якщо тільки нам – то не потрібно. Якщо робити, то всім, по всій Україні потрібен ремонт. Так перестаньте, ми прості люди », – мій співрозмовник явно не схожий на тата президента Голобородько з серіалу« Слуга народу », якому весь час потрібні були президентські привілеї.
Скромна, але затишна квартира, помічаю, що багато червоного кольору – меблі, килими. «Це Риммочка любить», – пояснює Олександр Семенович, знайомить з дружиною і проводить коротку екскурсію. – «Кава будете?» Погоджуюся, сідаємо в червоні крісла, розчинна кава з красивого сервізу, печиво, цукерки. Мама вдруге пропонує щільніше поснідати, хоча б яєчнею.
Батьки Зеленського – пенсіонери за віком, але батько продовжує викладати в Криворізькому економічному інституті (філія столичного КНЕУ ім. Вадима Гетьмана). Олександр Семенович – професор (не любить, коли його так називають), завідувач кафедри інформатики та інформаційних технологій. Раніше впроваджував автоматизовані системи керування гірничими роботами в Монголії, Казахстані та Росії. Я починаю задавати питання. – Як виховати президента? – Ми ж не виховували його як президента, ми виховували Вову як людини. З другого класу він вчився в 95-й школі в класі з англійським ухилом.
Він закінчив цю школу, потім він поступив в економічний інститут права, на юриста. Перш ніж дійти до президента, він таку школу життя пройшов. 20 років свою компанію очолював. І 20 років працював він зі своїми хлопцями, зараз більше 500 чоловік. З друзями він все дитинство, вони ще разом виступали в школі в КВН.
Закінчив інститут, добре вчився, я не червонів, у всякому разі. Більше мама приділяла час, я більше по об’єктах їздив. Тому справжній вихователь – це мама.
– Скажіть, а Володимир радився з вами, коли вирішив, що йде в президенти?
– Ні, він поставив нас до відома. Він мало радився, але це не означає, що він нас мало поважав. А коли йому було дуже важко, він дзвонив мені.
– Як часто ви тепер здзвонюєтеся?
– Важко зараз зателефонувати. Раніше було часто. Ми розуміємо обсяг його робіт, ми дивимося і читаємо, там проблем досить. Потужна корупційна система, Верховна Рада не приймає його закони …
– Під час інавгурації де ви були?
– Ми там були, в залі (парламенту – ред.). А поруч сиділи всі наші колишні президенти. І наша невістка. Торкнулося серце, звичайно, я ніби й неслабкий людина, і спортсменом був в молодості. Плакав – це правда. Різке такий виступ.
– З вами він обговорює проблеми в країні?
– Ми обговорювали якось так. Він весь час зайнятий, і раніше був зайнятий. Весь час поїздки, концерти. Він весь час в роботі. А зараз – тим більше. Коли він приїжджав недавно, я постійно йому складні питання задавав. Ну для нас він же не президент, як вам пояснити. Для нас він просто син.
– Яке почуття ви відчували, коли вашого простого сина народ обрав президентом, 73 відсотка голосів зібрав?
– Я ходив, таке відчуття, ніби я виріс сантиметрів на двадцять (сміється, голосно). І на голові Кучер з’явилися (сміємося втрьох до сліз). У нас з сином чудові стосунки. Коли я дізнався результати виборів, у мене піднявся цукор.
– Чи змінилося ставлення до вас студентів після виборів?
– Ну студенти до мене нормально ставляться. Я така людина, моє становище в суспільстві не визначають ані вибори, ані грошей. Син неодноразово пропонував виїхати до Києва, ми не хочемо.
Ми звикли тут і все. Але ми його любимо, у мене цукор піднімався сильно. Тому що ми таку бруд почули, з каналів ллється. Така бруд. Звичайно, ми, як батьки, переживаємо дуже.
– І наркоманом називали, – додає Римма Володимирівна. – Він навіть не курив.
Коли чуємо чергову бруд проти сина, вона ось з маленьким кулачком підходить до телевізора і хоче пробити цей екран. Дуже неприємно, багато бруду ллють, немає цього бруду, але вони звідки все беруть, я не знаю. У пресі пишуть велику неправду, він нібито як попка (папуга – ред.). Мовляв, йому підсунули текст, і він не вміє говорити. Це брехня. Після інституту він з братами Шефір поїхав в Москву, і вони писали там три роки тексти для інших команд КВН. Він пише здорово!
– Кажуть, що він без досвіду. Як вам таке?
– А навіщо досвід, він чесна людина. Досвід, як красти? Чи не потрібен такий досвід. Повинні бути порядні і нормальні помічники. Ось я не політик, хоча, слухайте, ось Римма моя вже стала політиком (сміється). Мені здається, головне – це порядність. І зробити щось для людей. Адже він не бідна людина, до речі, ми й самі здивувалися, що він досить заможна людина, мільйонер.
– А вдома у вас так скромно, мене це дуже дивує, у наших президентів родичі так не живуть …
– Так нам і не треба це багатство, це у вас на Сході можуть кланятися навіть дурневі. Я непогано отримую, у мене пенсія. Він сам завжди пропонує, то машину хотів купити, то в Київ кликав. Я не хочу, а він влітку виштовхує нас відпочивати за свій рахунок, ось зуби мені поставив (посміхається). Я не дуже прихильник цих речей. Я скромна людина. А що треба, плавальний басейн, чи що? Куди ще, в ресторан? Ну нам і цього не треба. Вона (дружина – ред.) Прекрасно готує! Що нам треба? Здоров’я і все. Раз-два на рік ми їздимо до Києва і перевіряють у лікарів. Нам цього достатньо.
– А багато подорожували?
– Ні, Монголія, Китай, і в вашій країні був. Відпочивали останнім часом в Болгарії, в Греції були на острові. Вовка нам взяв путівку, ми все відмовлялися.
– Від дорогих подарунків теж відмовляєтеся?
– Мені він дарував машину на день народження, вісім років тому. Я не брав. Зараз він багата людина, як я зрозумів. Тоді він ще не дуже міцно стояв. У мене є своя машина – польський Lanos, механіка. Збірка хороша, машина нормальна: на роботу, і якщо влітку ми відпочиваємо, ми їдемо.
– Він комплексував в дитинстві через маленький зріст?
– Щодо зростання – перебільшують, у нього зростання 1,71 метра – це середнє зростання в Україні. Ви бачите, ми маленькі самі (посміхаються обидва).
Бачу, ви з дружиною тримайтеся за руки, можливо, секрет виховання президента – це любов у родині?
– Так, ми 42 роки в шлюбі. Я дуже люблю свою дружину, не знаю, що вона скаже (дивляться один одному в очі). Мені пощастило, я вважаю. Переживає і набридає мені, але мені пощастило. Я однолюб, і Вова, по-моєму, теж.
Іноді дружини дуже винні в розвалі сім’ї, все через матеріального становища. Хочемо, щоб розлучень в країні було менше, щоб Україна піднімалася, багатше була. Щоб люди не виїжджали за кордон в пошуках кращого життя, щоб матеріальне становище піднімалося, це важливо.
– Яка у вас мрія?
– Мрію і хочу побачити, як в Україні буде мир і об’єднання. Якщо я його зараз зустріч, я скажу йому: давай швидше домовляйся про мир з Росією. У нього солідна молода команда тямущих хлопців. Що мені треба – щоб країна пишалася сином. Максимально щоб у нього, у них все вийшло.
По годинах бачу, що пора прощатися, багато питань для людей у віці. Мені дозволяють фотографувати, навіть дуже особисте. Знімаю все, що дозволяють рамки пристойності, а Зеленський продовжують руйнувати шаблони сім’ї президента: «Ось сина кімната, ось наша кухня, зал».
Попрощавшись, відчуваю в руці пакет з печивом і цукерками. «Поїсти, все-таки дорога далека», – дбайливо говорить Римма Володимирівна. Ми обнялися. “В добру путь. Казахстану привіт! »- вже в дверях посміхається папа українського президента.
Обов’язково поділіться цим матеріалом зі своїми друзями. Нехай вся країна знає правду!
