Відносини з родичами — питання животрепетне. У моєму випадку це більше стосується рідні не кровних, а тепер ще й «колишніх».
Багатьох новоспечених невісток хвилює питання — як налагодити стосунки з матір’ю свого чоловіка? Колись і мене воно хвилювало.
Скажу чесно, що «мамою» мати чоловіка я ніколи не називала. Не тому, що вона погана, просто дотримуюся думки, що у мене є рідна і улюблена мама. І для мене в якійсь мірі назвати так чужу маму складно емоційно. Не могла і все, — пише Yelly.
І як же відносини починають видозмінюватися, якщо «придбані родичі» переходять в статус колишніх?
На свій сором, я відчула полегшення, коли у мене відпала необхідність постійно спілкуватися з матір’ю тепер уже колишнього чоловіка. І, як виявилося, інтуїція мене не обманула, людина вона воістину дивна.
Декілька разів на рік Ніна Іванівна приїжджає до нас в гості. Точніше живе вона у своєї подруги, а до нас приходить, щоб поспілкуватися з онукою.
Катя ставиться до неї досить тепло, але особливої прихильності немає. Колишній чоловік ніколи особливо не намагався, щоб з нашою сім’єю часто спілкувалася його матір’ю. Він не прагнув, а я якось не наполягала.
А раз з дитинства дитина рідко бачив цю бабусю, то і прив’язатися до неї особливо не встигає. Зараз перешкод я ніяких не чиню, нехай спілкуються. Зрештою в моїй дитині тече і її кров. Так що зустрічі були досить стабільними, правда, рідко довгими.
І ось вчора було одне з таких побачень. Ніна Іванівна прийшла, ми попили чай все вчотирьох. Я, старша дочка Катя (Ніна Іванівна – її рідна бабуся по батькові), і двоє маленьких – дітки від другого шлюбу.
Потім бабуся зголосилася погуляти з Катею, а я пішла укладати молодших спати і готувати вечерю, скоро повинен був повернутися чоловік з роботи. Другий раз заміжня я вже майже вісім років.
РЕКЛАМА
Погуляли вони начебто як завжди. Тільки ось після прогулянки, вже ближче до вечора, я звернула увагу, що у дочки щось дивне з волоссям. Стала розглядати і побачила, що там, де відпущений чубчик, не вистачає пасма волосся.
Спочатку вирішила, що дочка знову щось “натворила” сама, вже таке було, що стригла собі волосся, ще й малечі. Але Катя розповіла, що, коли вони сиділи з бабусею в парку, та дістала ножиці і сказала, що їй потрібне пасмо волосся внучки.
Сказати, що мені це здалося дивним, це не сказати нічого. Чи я вірю дитині? Так. Зазвичай вона відразу зізнається у скоєному. Але і вірити в те, що бабуся це зробила, зіпсувавши перед першим вересня дитині зачіску? Але головне — навіщо?
В голову прийшло тільки одне. Тест ДНК. Не смійтеся, але, надивившись по TV всяких телешоу, і не таке подумаєш.
І все-таки я зважилася запитати в лоб у колишньої свекрухи, чи вона це зробила і з якою метою. З’ясувалося, що я не права. Принаймні, так стверджує Ніна Іванівна. Пасмо вона, дійсно, зрізала. Для чого? На пам’ять.
Це те, що буде надавати їй сил, і нагадувати про єдину внучку, яку вона так рідко бачить. Дивно, сентиментально, незрозуміло? Не знаю, мені б таке в голову не прийшло.
Приїжджайте частіше, немає проблем. Та й прядку можна було взяти не з чубчика, в крайньому разі.
У мене, звичайно, є волосся всіх трьох дітей після першої стрижки, я їх зберігаю як талісмани – так само, як і бірки з пологового будинку. Але все-таки я не розумію цього вчинку.
А старша сестра так мене і взагалі налякала, сказавши, що може ця пасмо знадобилася моєї колишньої свекрухи не для добрих справ. Однак, через те, що я вірю в містику – намагаюся про таке навіть не думати.
Але тепер мені особливо неспокійно. Можливо, хтось із Вас має подібний досвід. Заспокойте мене, будь ласка.