Я виросла в бідній сім’ї. Батько – опустився, вже п’ятнадцять років сидить на шиї мами. Крім мене, в сім’ї ще 2 дітей – мої молодші брат і сестра. Мама все життя працює медсестрою. Уявляєте собі рівень життя в родині, де 5 чоловік жили на зарплату медсестри?
Директор філії окинув мене, наївну випускницю, м’ясоїдним поглядом. Я погодилась. І отримала легку роботу, оплачувану орендовану квартиру і походи в салони краси. Я шукала собі тисячу виправдань щодня, а ночами ревіла в подушку. Коли мого коханця звільнили, я дісталася його «спадкоємцеві» – новому директору філії Артему.
Він закохався, я закохалася, і відчуття продажності мене покинуло. Артем планомірно мене підвищував. Не тільки за гарні очі, як шепочеться весь офіс, але і за невгамовну працьовитість і здатність схоплювати на льоту.
Я стала допомагати батькам: відправляла їм гроші щомісяця. Приїжджала я до них в гості раз в кілька місяців. На частіше мене не вистачало. Мене нудило від запаху злиднів, що пронизали рідну домівку. Батьки думали, що всі у мене на роботі отримують таку зарплату, тому вмовляли мене прилаштувати молодшого брата, який отримує таку ж спеціальність, як і я, до себе на роботу. Я відмовлялася: вакансій немає.
Я допомогла батькам з ремонтом. Оплатила батьківську реабілітацію і лікування від aлкoгoлізму. Купила мамі машину. Одягала молодшу сестру з ніг до голови. Я щиро хотіла допомогти родині, а вони із задоволенням брали гроші.
І все було добре до тих пір, поки мій брат не закінчив інститут, і не спробував влаштуватися до мене на роботу. Він прийшов до відділу кадрів і повідомив що тут працює його сестра і вона дуже задоволена цим роботодавцем, і що він теж хоче бути корисним і побудувати кар’єру саме в цій компанії.
У відділі кадрів посміхнулися і переглянулись на словах: «сестра дуже задоволена цим роботодавцем». Кадровик пробурчав собі під ніс:
– Скоріше, роботодавець дуже задоволений Вашою сестрою.
– Що ви сказали? – перепитав брат.
– Нічого. У нас, на жаль, зараз немає відповідних для Вас вакансій за фахом, але ми що-небудь придумаємо.
Він набрав старшого менеджера і сказав в трубку:
– Знайди місце, у нас новий працівник. Ну і що? Звільни кого-небудь! – і гучним пошепки додав. – Брат коханки головного – не візьмемо, вона може озлитися. І хто знає, що вона шефу вночі на вушко нашепче. Брат вирішив заступитися за мою честь, вірніше – за її залишки, і почалася бійка. Саме тоді брат дізнався неприємну правду про реальний рівень мого доходу і про мої додаткові обов’язки. Він вибіг з офісу до мого приходу.