Можливо треба було бути як всі, А ми хотіли жити краще завжди Так скучно, плисти по течії з ними.
Можливо, наробили ми помилок І як завжди на граблі був перший крок.
Логічно – ми ж тільки вчились ходити.
А пам’ятаєш, як ми тягнули кравчучки, І в міліонах «получка», і безліч бізнес-ідей.
А пам’ятаєш, як «шмотки» з Польші возили І всі в «мальвінах» ходили, країна стильних людей.
Як швидко ті 90-ті пройшли, І жили ми то з Кучмою, то без Кучми. Щороку кудись разом всі вступали. На вибори водили нас кожен рік, А вибір був лише із двох чоловік. І ми тоді Майдан всі обрали.
А пам’ятаєш, «наколоті апельсини» І вісім «штук» на дитину, Майдан порядних людей. А пам’ятаєш, «ці руки зовсім не крали», Але і не будували країну чесних людей.
Тепер я озираюсь на ті часи і знаю ціну світлої полоси, Не варто, шукати винних, крім себе. Не важно, хто при владі, старі чи нові, Важливий порядок в твоїй голові. Країну ніхто не зробить, крім тебе.
А пам’ятаєш, Донецьк на «Євро 2012», У Ялті море плюс двадцять, край українських людей. А пам’ятаєш, коли Кличко був боксером, Олег Сенцов – режисером, країна гідних людей.
Я не забуду, вогонь у центрі столиці І мужні навколо лиця – країна сильних людей. Я пам’ятаю, хто за країну загинув, Шевронів своїх не скинув. Країна мужніх людей. Країна справжніх людей.