“Приїхав син до тата: – Розлучаюсь. Набридло! Мама права – дружина у мене лінива

“Прийшов син до батька:

– Розлучаюсь. Набридло! Мама права – дружина у мене лінива. Скільки можна самому вигрібати?

– Прости мене, син, – сказав у відповідь батько.

– За що?

– За те, що я не завжди був добрий з твоєю матір’ю. Це моя вина, що в тобі є темний куточок з думкою про розлучення…

– Що не розлучатися?

– Ні, не розлучайся… Навіть не думай ніколи про це.

– Терпіти до кінця днів?

– Не треба терпіти … Ти не її терпиш, а своє погане ставлення до неї. Змінишся сам – зміниться все навколо.

– Як змінитися?

– Дивись на дружину, як вчить Господь. Вона – Його дар для тебе. Твоя радість … Твоя помічниця … Мати твоїх дітей … Крихкий сосуд, який Бог дав тобі в руки, щоб ти тримав ніжно, обережно, зберігав … Все інше – дрібниці! Якщо вона щось сьогодні не вміє – навчиться. Ти і сам не все вмієш, що повинен робити …

Якщо щось не встигає – покрий цю її слабкість своєю силою і любов’ю… Якщо чогось не знає, розкажи ввечері за чашкою чаю, ніжно обнявши за плечі… Ваш шлях – він тільки ваш. Ваша любов – тільки ваша. Той, хто «вставляє» тобі очі ненависті, – ВОРОГ твого дому.

Навіть якщо це твоя мати… Твій брат… Або твій кращий друг… Не суди їх за це. Вибач. І кожному з них дай зрозуміти, що за свою дружину, за свою любов ти, якщо треба, без роздумів помреш, але нікому навіть поганим словом доторкнутися до своєї сім’ї не дозволиш…

– Вас з мамою теж хотіли розлучити?

– Ми і без «помічників» іноді міцно сварилися. Дурними були, гордими… У вас інше життя. Вас від Бога ніхто не жене. Просіть у Нього мудрості. Поступайтеся один одному… Жалійте і тіште один іншого… Любов, якщо ти не знаєш, вона ж зростає.

Вся її велич, всю її цінність ти побачиш тільки в глибокій старості, коли ту ж саму свою дружину ввечері ніжно обіймеш за плечі, і вам не потрібно буде слів…”.

За матеріалами

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *