29 грудня повернулись полонені хлопці. Ця подія підняла на ноги всю країну, проте не всім був до душі такий обмін.
Скандальний Сенцов, тоді своєю заявою збурив суспільство, люди активно коментували його допис, в якому він зазначив, що такий обмін – не є справедливий.
Частина наших полонених повернеться додому. Але тільки частина. Не всі хлопці будуть звільнені навіть з ОРДЛО – хтось залишиться у руках бойовиків. Кримські татари та інші наші політв’язні і надалі будуть сидіти у російських в’язницях. Невинні.
За це Україна віддасть справжніх вбивць: російських найманців, харківських терористів та п’ятьох беркутівців. І справа не тільки в тому, що в нас майже не залишається цього «чоловічого обмінного фонду» (дуже цинічний та практичний вираз) і для нового повернення своїх заручників, український уряд буде вимушений надалі торгувати інтересами країни з ворогом.
А у том, що цей крок лишає нас головного – справедливості. Майже через шість років ми почали повертатися у ту точку, з якої все почалося. Що те, за що боролися українці, йде прахом.
Після цих слів, та після тотальної критики в адресу Сенцова, на це відреагував екс-депутат Мосійчук, який закликав Сенцова повертатись у в’язницю, та вже звідти давати поради. Також, пройшовся по заяві Сенцова і юрист Андрій Поротнов, який зазначив:
“Тут шановні люди нагадали, що стурбований обміном співробітників “Беркута” Сенцов сам був обміняний на фігуранта справи про збитий малайзійський Боїнг, де загинуло набагато більше людей, ніж на Майдані.
Мені здається, треба було цей обмін провести після повного закінчення розслідування Боїнга, у повній відповідності за логікою стурбованого Сенцова – років так через двадцять.
Сьогодні ж Сенцов вочевидь вирішив реабілітуватись, та виступив з новою заявою:
Минулий рік був дуже важливий для мене. Також як і більше сотні полонених, я повернувся до своєї родини та до своєї країни. Я дуже радий за усіх визволених, та нескінченно вдячний тим, хто боровся та виборов нашу свободу. Дякую вам усім! Я ніколи не забував про тих, хто ще залишається у полоні та буду говорить про них на усіх рівнях, поки остання людина звідти не повернеться додому.
У наступному року я бажаю Україні та ії громадянам не тільки повернення в’язнів, але і найголовнішого. Того, без чого не можливо не появлення нових полонених. Того, без чого не можливо не появлення нових загиблих. Того, без чого не можливо повернення наших територій та наступ справжнього миру.
Я бажаю усім нам одного – перемоги! Тому що без неї у нас нема майбутнього. Тому що без неї ми не будемо мати свою країну. Тому що мені не байдуже назва вулиць, якими я ходжу у своєму місті. Я хочу ходити проспектом Бандери, а не Сталіна, зазначив Сенцов, вочевидь натякаючи на Новорічне привітання Зеленського, який сказав що йому байдуже якою вулицею ходити, аби вона була відремонтована і освітлена.
Українці підтримують гаранта, та критикують цинізм Сенцова, який сам, ще рік тому перебував у полоні, і прекрасно знає – що це таке, але перед обміном 29 грудня він чомусь про це забув.