Верховний суд України постановив, що власник не може розірвати договір найму житла, укладений на невизначений строк, і виселити наймача, якщо має у власності ще одне житло.
Постанова Верховного суду з відповідною правовою позицією оприлюднено в Єдиному реєстрі судових рішень, повідомляє “Укрінформ”.
Як бачиться з матеріалів справи, позивач, який є власником житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, звернувся до суду про виселення наймачів з частини житлового приміщення вказаного будинку.
Позивач вказував, що за умовами договору найму він має право на дострокове розірвання цього договору, якщо попередить про це наймачів за три місяці в письмовій формі. Оскільки у нього виник намір проживати в спірному будинку, він завчасно повідомив відповідачів про дострокове розірвання договору найму, проте останні не звільнили частину житлового приміщення спірного будинку і не бажають знятися з реєстраційного обліку за місцем його розташування.
Але рішенням суду першої інстанції в задоволенні позову було відмовлено. Своє рішення суд мотивував тим, що позивач має інше житло, що спростовує його потреба в спірному житловому будинку.
Рішенням суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу позивача була задоволена частково. Зокрема, був виселений відповідач і його одна дитина. У той же час, щодо другої дитини апеляційний суд підтвердив рішення суду першої інстанції.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що неповнолітня дитина є сином позивача, а тому має право проживати в будинку батька і виселенню не підлягає. При цьому апеляційний суд зазначив, що наявність іншого житла у позивача не має правового значення, так як право власності є непорушним і ніхто не може бути обмежений у володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном.
Однак Верховний суд постановою від 03 жовтня 2018 року в справі № 682/139/17-ц скасував рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
Своє рішення Верховний суд мотивував, зокрема, положеннями статті 168 Житлового Кодексу Української РСР. Зазначена стаття визначає, що дострокове розірвання договору найму жилого приміщення з ініціативи наймодавця можливе лише за згодою наймача.
Договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано на вимогу наймодавця, якщо житлове приміщення, зайняте наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім’ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про майбутнє розірвання договору за три місяці.
Договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений термін, може бути розірваний на вимогу наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку, а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.
Судом також встановлено, що позивачу на праві власності належить квартира. Таким чином, на думку Верховного Суду, позивачем не було доведено, що саме спірне житловий будинок є єдиним його житлом, необхідним йому і членам його сім’ї для проживання, з огляду на те, що відповідачі перешкод в користуванні цим житлом йому не надають.
Колегія суддів Верховного суду погодилася з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для виселення відповідачів з житлового будинку, який належить позивачу, оскільки позивач має інше житло, що спростовує його потреба в спірному житловому будинку. Крім того, йому не перешкоджають в користуванні цим будинком, в якому також проживає і зареєстрований неповнолітній син позивача, який не має іншого житла.