В хлопців на Сході сьогодні великий день: наші солдати здійснили найдовший у світовій історії рейд у тил ворога

0

Сьогодні важлива дата в історії України – шоста річниця завершення рейду десантників 95-ї та 30-ї бригад, який визнано “найбільшим та найдовшим рейдом бронетехніки у тилу ворога у зафіксованій воєнній історії”.

У серпні 2014 року «єноти» здійснили найдовший у світовій воєнній історії рейд бронетехніки у тил ворога – і це дійсно вражає.

Рейд 95-ї бригади або Рейд Забродського — рейд підрозділів 95-ї окремої аеромобільної бригади з 19 липня по 10 серпня 2014 року. Разом з підрозділами 95 ОАеМБр , на різних етапах рейду взаємодіяли підрозділи 25 опдбр, 30 омбр та 51 омбр.

Згідно з офіційною інформацією, в ході рейду було пройдено близько 470 км, з яких 170 км тилами ворога. Під час рейду десантники 95 оаембр вступали у збройні зіткнення з підрозділами ЗС РФ.

Наші воїни змогли під обстрілами організувати переправу через річку Міус для виходу з оточення інших підрозділів та відтягнули на себе значні сили бойовиків.

Про те, як проходив рейд, про рукопашні бої у Степанівці та зіткнення з російськими десантниками розказав командир операції, а нині депутат від “Європейської Солідарності”, генерал-лейтенант ЗСУ Михайло Забродський, передає BBC News Україна.

Бійці 95-ї бригади також поділилися своїми фотографіями тих подій.

Гарячий липень 2014-го

Рейдову операцію частково описав Генштаб ЗСУ в аналізі боїв на Донбасі у серпні-вересні 2014 року.

Але багато деталей все ще не можна розкривати, адже мова йде про дії в тилу супротивника, пояснює генерал Забродський.

Влітку 2014 року він командував 95-ю окремою аеромобільною бригадою, яка була одним з найбільш боєздатних підрозділів ЗСУ на початку війни.

У другій половині липня 2014 року на Донбасі тривали важкі бої – сили АТО намагалися оточити Луганськ і Донецьк, а також заблокувати українсько-російський кордон.

“Вихід” 95-ї бригади, у який увійшов і рейд, тривав близько місяця

Саме біля кордону ситуація була найважчою.

Там, в районі Краснодона, Ізвариного, Червонопартизанська, опинилися в оточенні прикордонники, а також підрозділи 72-ї, 24-ї і 51-ї механізованих бригад і десантники з 79-ї бригади.

Окрім власне оточення, проблемою були і обстріли з території РФ, про які є свідчення з супутникових знімків. Проте Кремль до цього часу це категорично заперечує.

Підготовка рейду

За таких умов почалася підготовка до рейду 95-ї бригади та батальйону 30-ї механізованої бригади.

За словами Михайла Забродського, задачі були чіткі: захоплення і утримання рубежів, знищення оперативних об’єктів ворога, дезорганізація у нього в тилу, щоб відволікти сили від боїв на лінії зіткнення.

Попри поширену інформацію, відбирали в рейд не за принципом добровольців, а за спеціалізацією бійців.

“Це ж не перша наша операція була, вже знали, хто на що здатний в бою”, – каже колишній комбриг.

Від 95-ї бригади у рейд вийшло близько 600 людей: два рейдові загони, угрупування артилерії та угрупування підрозділів забезпечення.

На певному етапі залучили 1-й батальйон 30-ї окремої механізованої бригади. Це ще 400 бійців.

“Загін має бути легким, рухомим і здатним до швидкого маневру. Тому не брали з собою весь комплект підрозділів забезпечення, так званий “хвіст”, бо це могло суттєво ускладнити процес”, – говорить Михайло Забродський.

Початок

Виходили з-під Слов’янська.

Першим серйозним зіткненням став бій під Лисичанськом 19 липня, в якому загинули п’ятеро десантників.

Саме місто остаточно звільнили лише 24 липня, але у першому бою бійці 95-ї бригади змусили супротивника залишити кілька позицій та зайняли нафтопереробний завод.

А також змогли забезпечити рух сил АТО далі за Лисичанськ.

Савур-Могила

Але найскладніше лише починалося.

Як зізнається Михайло Забродський, найважчими у рейді були бої за Савур-Могилу, Степанівку, а також наведення переправи через річку Міус.

Курган Савур-Могила, як панівна висота на багато кілометрів навколо, мав стратегічне значення, але вибити звідти проросійські сили не могли кілька днів.

Це вдалося зробити 28 липня силами 95-ї бригади і техніки 30-ї бригади.

Десантники продовжили рейдові дії далі, а позиції на кургані передали іншим підрозділам.

Які, утім, через обстріли не змогли там закріпитися й пізніше Савур-Могилу повторно штурмувала 51-а бригада і спецпризначенці.

Рукопашні бої у Степанівці

Далі був захід у село Степанівка.

Там зав’язались бої на близькій дистанції, дійшло навіть до рукопашних сутичок.

“Ближче до центру Степанівки, де стояли вже напівзруйновані магазини і кафе, дійсно, був такий епізод”, – не дуже охоче пригадує Михайло Забродський.

“Все сталося абсолютно раптово, як і буває у ближньому бою. Але наші військовослужбовці показали себе, говорячи парламентськими виразами, надефективно“, – додає він, відповідаючи на питання про те, як той бій вплинув на бійців.

Переправа через Міус

Однією з головних цілей рейду було захоплення ділянки для наведення мосту через річку Міус, щоб дати можливість прикордонному угрупуванню вийти з оперативного оточення.

Як каже Михайло Забродський, супротивник не одразу зрозумів, що це взагалі можливо, та не пов’язав дії рейдового загону з можливим проривом оточених підрозділів.

“Всі знали, що Міус тоді був водною перешкодою, яка дуже ускладнювала перехід на підконтрольні території фактично від Ізвариного” – пояснює він.

Під час підготовки переправи техніку роззосередили, що дозволило уникнути втрат

“Коли супротивник встановив реальні наміри, то використовував всі засоби ураження, які міг. Маневрових підрозділів у нього на той час в цьому районі не було, а от артилерію міг застосовувати, зокрема, й з того боку кордону, що виключало будь-який вогонь у відповідь“, – відзначає генерал.

Саму переправу наводили під постійними обстрілами за кілька кілометрів на північ від села Дмитрівка.

“У нас з собою було два комплекти механізованого мосту. Один був пошкоджений ще на підході, й добре, що був другий. Місце обрали між двома досить високими берегами, які захищали і закривали міст від спостереження супротивника. Жодного прямого влучання у сам міст не було”, – розповідає Михайло Забродський.

“Але переправа на Міусі була під обстрілом без перебільшення 24 години на добу. Постійна канонада, весь час під вогнем, це важко уявити. Снарядів вони не шкодували, били не точково, а по площі”, – додає він.

Безпосередньо ж оточені підрозділи переправлялися близько шести годин.

Загалом 6-7 серпня вдалося переправити через Міус близько трьох тисяч бійців та 250 одиниць техніки.

Повернення

На останньому етапі рейду десантники разом з 30-ю бригадою “пробивали” коридор на лінії “Степанівка – Красний Луч – Червона Поляна – Лутугине”.

Це мало перерізати комунікації проросійських формувань.

Тоді ж, за даними Генштабу, в районі міст Красний Луч і Міусинськ українські військові вперше зіткнулися з російськими частинами, які видавали себе за “армію ЛНР”.

Через відсутність резервів штаб АТО вирішив вивести рейдову групу 95-ї бригади.

Михайло Забродський у 2014 році командував 95-ю бригадою, пізніше був командувачем АТО, а також переформатованих Десантно-штурмових військ

Тож її підрозділи пройшли по тилах супротивника до Дебальцевого й 10 серпня повернулися у свій вихідний пункт біля Слов’янська.

“На тому виході (а це не лише рейд, а і завдання до нього) загиблих у бригаді було близько 30 людей, й 150 поранених. Це майже за місяць боїв”, – розповідає колишній комбриг 95-ї бригади.

Джерело

Loading...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я