додому Блог сторінка 2527

Мами не стало і тато незабаром одружився. У мачухи були свої діти, яких любили, а Марині завжди діставалося те, що вони не доїли..

0

Я живу давно сама, так вийшло, що в мене є гарна робота і дуже хороший дохід.

Я зібрала гроші і купила собі велику квартиру. У мого керівника саме їхали родичі за кордон жити, і вони продавали квартиру з усім вмістом. Тож я взяла валізу зі своїми речами і переїхала.

Квартира була велика, великий балкон і величезна утеплена лоджія. Йдучи з роботи, я постійно зустрічала дівчинку з зеленими очима, вона була красуня, ми познайомилися, її звали Марина.

Видно було, що дитина погано одягнена і постійно голодна, тож я її часто підгодовувала. А одного разу розпитала її про батьків.

Виявляється, у неї була сім’я – мама, тато і вона, але мами не стало, і тато незабаром одружився і привів в будинок мачуху. А у мачухи були свої діти, вона їх любила і балувала, а Марині завжди діставалося те, що вони не доїли. Мені було шкода цю дівчинку.

В цей час я познайомилася з Мішою, у них сімейний бізнес, свої міні-пекарні і справи у них йдуть дуже добре.

Міша з багатодітної сім’ї, коли він мене познайомив зі своїми батьками, то у мене було таке відчуття, що я знаю їх дуже давно.

У нас на роботі був кінець кварталу, я пізно поверталася з роботи і деякий час не бачила Марину. Але одного разу біля мого під’їзду мене чекала Марина.

На вулиці було дуже холодно, а вона була одягнена аби-як: курточка її була дуже легкою. Дівчинка попросилася до мене в гості і запитала, чи можна їй сьогодні переночувати у мене вдома.

Я забрала її до себе додому, набрала ванну, нагодувала її і вона заснула.

Коли вечір закінчився, я подзвонила коханому і розповіла йому про Марину. Він тут же приїхав до мене зі своєю мамою і попросив мене стати його дружиною, я погодилася.

Ми розписалися, весілля вирішили не робити, одразу же почали збирати документи на удочеріння Марини. Виявилося, що і батька вже у дівчинки немає, тож вона була кругла сирота.

Через три місяці у нас вже була дочка, ми були всі дуже щасливі. А через рік я наpoдила сина Артема. Марина дуже боялася, що ми до неї будемо погано ставитися, але коли вона побачила, що з народженням дитини до неї не змінилося ставлення, одразу заспокоїлася.

Час минав, діти виросли, Марина зараз лікар-oнкoлoг, а син Артем ще вчиться в медичному інституті.

Ми – щаслива родина. Марина знає, що ми їй не рідні, але вона ніколи про це не говорить.

А тут вона приходить, приводить свого хлопця і каже, що він їй зробив пропозицію руки і серця, і наша дочка відповіла йому, що згодна.

Я знала, що колись прийде час і вона вийде заміж, піде від нас, але не думала, що це станеться так швидко.

Ну, як швидко – коли ми її забрали, їй було 4 роки, а зараз вже 28 років. А я і не помітила, як минув час. Мені все здається, що вона ще маленька.

Я дуже щаслива за свою дочку. Вона щаслива, а значить – щасливі і ми.

Джерело.

“Я передумав з тобою одружуватися”: Даша у вишуканій весільній сукні, з зачіскою і купою гостей чекала нареченого. Тоді її світ перевернувся..

0

Даші 25, дівчина вона красива, розумна, фігуриста, брюнетка з неймовірно красивими блакитними очима. Прийшла вона зовсім недавно працювати до нас в компанію, і частенько стикаючись з нею, я думала, що такої приємної, легкої в спілкуванні людини потрібно ще пошукати. Загалом дивилася я на Дашу і думала, що відбою від кавалерів у неї напевно немає!

Частенько вона мене виручала по роботі, зовсім не вимагаючи нічого натомість. Полюбили ми дівчину всім колективом, а одного разу, дізнавшись її історію, були сильно здивовані.

Народилася і виросла Дарина в одному з невеликих провінційних містечок. Батьки її досить заможні люди, все робили для своєї єдиної дочки. Закінчивши школу, вступила дівчина в хороший ВУЗ, а отримавши диплом зібралася заміж за чудового, як думала вона тоді, хлопця. Батьки звичайно були не раді цьому шлюбу, вважали, що рано, та й не пара він Даші зовсім, але дочку любили і поважали будь-які її рішення.

Почалася підготовка до весілля. Вже встигли купити обручки, зшити шикарну весільну сукню, замовили ресторан, лімузин. Залишилося тільки дочекатися дня одруження.

З ініціативи нареченого, молоді повинні були зустрітися біля дверей РАЦСу. Так вирішили, минаючи викуп та інші весільні традиції.

У призначений день Дарина з красивою укладанням у весільному вбранні була просто чарівна. Правда сукню довелося вшити, так як від хвилювання наречена сильно схудла.

Кортеж нареченої прибув раніше призначеного часу, тому відсутність нареченого нікого не здивувало, але час ішов, гості почали помітно нервувати, на нареченій вже обличчя не було, коли під’їхав наречений.

Він був сам, у звичайній футболці і джинсах.

– Так що трапилося? – підбігла до нього приголомшена Даша.

– Нічого, я передумав з тобою одружуватися. – він вимовив ці слова так буденно, просто, розвернувся і пішов до машини.

Дарина залишилася одна біля дверей РАЦСу, вона сіла на сходинки і заплакала, а навколо стояли перешіптуючись численні гості і збиралися роззяви. Що було далі стерлося з пам’яті геть.

Батьки тоді зробили все, щоб дочка прийшла в себе: оплатили їй навчання закордоном, а потім допомогли перебратися до столиці і влаштували на роботу. Так Даша опинилася в нашій компанії.

У рідне місто дівчина жодного разу не приїжджала, боялася, що всі почнуть тикати в неї пальцем, згадуючи ганьбу, яку вона пережила.

У столиціі життя її потихеньку налагоджувалося, на роботі вона зарекомендувала себе, як прекрасний фахівець, обзавелася друзями, тільки ось чоловіка з нею ніхто жодного разу не бачив.

А потім з’явився Андрій, про нього Даша не говорила нікому, тільки мені і ще одній нашій подрузі. Він був симпатичний, розумний, в свої 28 займав керівну посаду в банківській сфері. Молоді збиралися одружитися незабаром, але щастя в очах подруги я так і не могла розглядати.

Так, він був їй симпатичний, але про кохання вона ніколи не говорила.

А одного разу заявила:

– Дівчата, та не хвилюйтеся ви, він мене теж не кохає!

У нас аж щелепи відвисли від такої заяви.

– Навіщо тоді ви одружуєтеся ?!

– Так треба, йому для кар’єри, статус одруженої людини необхідний, мені ж для міцного чоловічого плеча поряд. Втомилася я вже від самотності. Та й взагалі, нарешті – то вийду заміж!

Тут Даша розплакалася так, як ніби стримувалася не один рік, ми заспокоювали її, як могли, відмовляли від цього шлюбу, але вона залишилася непохитною.

Такого пишного і розкішного весілля я ще не бачила. Схоже батьки Дар’ї і наречений постаралися на славу. До того ж з боку нареченої було дуже багато запрошених, приїхали всі, хто був на попередньому торжестві, яке так і не відбулось.

Як і слід було, був викуп, потім молоді та гості поїхали в РАЦС.

Дарина була просто надзвичайною нареченою, і здавалася спокійною, але один Бог знав, що відбувалось у неї на душі, поки в руках не опинилося свідоцтво про одруження. Ось саме тоді її відпустило, вона посміхнулася вперше за весь день і розслабилася.

Хоч це і був спочатку шлюб за розрахунком, він виявився напрочуд вдалим і щасливим. У пари підростає синочок Іванко, а незабаром Дарина наpoдить другу дитину.

Андрій не перестає захоплюватися дружиною. Ось вже дійсно витягнув щасливий квиток у цьому житті. Дарина просто світиться від щастя, коли перебуває в колі своєї родини!

Пророцтво для Українu на 2019 рік від спадкоємиці Вангu: трапиться те, чого всі бояться

0

Француженка Каєде Убер, яку багато хто вважає спадкоємицею віщунки Ванги, розповіла про те, що чекає Росію і Україну в наступному році. Пророцтва цієї дівчини часто перекручують російські змі на свою користь. Те, що справді спрогнозувала дівчина, читайте тут.

Француженка стверджує, що в Україні кардинально нічого не зміниться, і в країні продовжиться розвиток, а ось в Росії очікується Майдан і величезні бунти народу проти влади.

Змін зазнає і влада країни, що також позитивно вплине на розвиток держави України. Пожвавлення економіки країни та зміна влади буде сприяти зменшенню активності на Сході з другої половини 2019 року. Покращення ситуації з економікою дасть поштовх до розвитку бізнесу, який сміливо буде виходити на ринок ЄС.

На думку дівчинки, Росію чекає крах та ізоляція, а їх “цар” пробуде на своєму троні не більше двох років.

Росія, незважаючи на свої прагнення відродитися новою імперією, зазнає краху. Її чекає ізоляція і самодержавство. Але російський правитель протримається на троні лише два роки і піде з ганьбою. Сама Росія продовжить своє існування, але вже без частини земель на півдні і сході. Більшість російських провінцій стануть вільними від опіки Москви і будуть входити до російської держави на правах незалежних територій.

Він налив розплавлений метал в мурашник. Але найцікавіше трапилось попереду. Дивіться ВІДЕО!

0

Художники Anthill Art роблять незвичайні скульптури з використанням розплавленого металу.

У відеоролику ми бачимо, як 8 кілограмів розплавленого алюмінію заповнюють занедбаний мурашник.

Їхній будинок виглядає як справжній витвір мистецтва – з безліччю поверхів і переходів.

При зйомці відео жоден мураха не постраждав – мурашник покинутий.

Пам’ятаєте жінку, яка в 2009 році народuла 8 дітей? Подивіться, як виrлядають її діти сьогодні!

0

У 2009 році історія Наталі Сульман, яка явила на світло вісьмірнят, сколихнула всю Америку. Всі діти Наталі народилися абсолютно здоровими.

Восьмерню була зачата за допомогою екстракорпорального запліднення (ЕКЗ). Лікарі в таких випадках наполягають на редукції (вилучення) частини ембріонів. Адже таке їх кількість може погано позначитися як на здоров’я матері, так і здоров’я майбутніх дітей.

На той момент у Наталі, яка перебувала в розлученні, вже було шестеро дітей.

Але каліфорнійка, заручившись підтримкою своєї великої родини, відмовилася від редукції. Мати – одиначка, давним-давно розлучилася з чоловіком саме через те, що вони не могли мати спільних дітей.

Вісьмірнят звуть Ноа, Малі, Ісайя, Нарія, Джон, Макай, Джозайя і Джеремайя.

Наталі вирішила поборотися за своїх 14 дітей. Вона збиралася закінчити школу і фінансово забезпечити їх без допомоги громадськості.

“Я знаю, що зможу утримувати їх усіх, коли закінчу школу. Якби я просто сиділа на дивані і дивилася телевізор, не роблячи нічого для того, щоб забезпечити моїм дітям краще майбутнє, це було б егоїстично “, – пояснила вона.

Кілька разів Наталі виступала на телебаченні заради фінансової вигоди, а також підписала контракт на власне реаліті-шоу. На жаль, шоу так і не вийшло в ефір.

Як же, мабуть, дивно спостерігати, як ці чудові восьмерняшкі ростуть на ваших очах!

Вони провели цей день за вегетаріанської піцою, пирогом і іграми на дитячому майданчику.

Здається, відзначили вони свято дійсно весело!

Зараз Наталі разом з чотирнадцятьма дітьми живе в маленькому будинку з трьома спальнями в передмісті Лос-Анджелеса.

Виховання чотирнадцяти дітей – великий виклик для Наталі. Але, коли діти трохи підросли і стали більш відповідальними, жінці стало легше з ними справлятися.

Не кажучи вже про те, що їм більше не потрібно міняти підгузки.

Як здорово, що ця воістину велика сім’я щаслива і з цими прекрасними дітьми все в порядку!

Гірко! – rукалu rості. І молодим справді було дуже rірко. Особливо, нареченій. Наталя чекала, коли нарешті…

0

Весілля для… молодого

– Гірко! – гукали гості. І молодим справді було дуже гірко. Особливо, нареченій. Наталя чекала, коли нарешті закінчиться це пeкeльне весілля.

– Пробач, – прошепотів Назар під час поцілунку.

Не про таку забаву вона мріяла.

– Вітаємо тебе, сину! – від тосту батьків нареченого віяло холодом.

Про Наталку жодного слова. Вона була зайвою на власному весіллі. І її батьки також. Більше гостей з боку нареченої не було. Навіть рідного брата з дружиною.

…Коли Назар сказав матері, що хоче одружитися з Наталею, то почув:

– Жартуєш? Не пара вона тобі!

– Чому?

– А ти не розумієш? Твій батько і на нову хату заробив, і на машину, і… А ті інтелігенти до чого доробилися? До двокімнатної квартири в «панельці» і недобудованої дачі?

– Мамо, не всі ж заробітчанами можуть бути. Ви також з Америки повернулися.

– Так, повернулася, аби тебе, бовдура невдячного, виховувати. Зате батько більше десятка літ для тебе старається. Поглянь довкола. Скільки гарних, заможних дівчат є, а ти… Мати Аліски Іванишиної з Італії не вилазить, а батько – з Іспанії. А в Оксанки…

– Хіба Наталя не гарна?

– Наталя бідна!

Назарів батько працює в Штатах водієм-далекобійником. Платню має добру. А ще скуповує на «сейлах» різноманітні речі й висилає додому. Там купує за дешево, тут дружина продає дорого.

Назарів вибір для батька також став всесвітньою кaтaстрoфою.

– То я тепер маю працювати на твоїх голодранців? – запитав сина під час розмови через Інтернет.

…Після того, коли Назар з Наталею подали заяву на одруження, мати сказала:

– Що ж, мусимо з батьком погодитися на твій шлюб. І весілля справити. Але за однієї умови: ми не хочемо бачити на забаві родичів і друзів тої твоєї…

– Як це?!

– А ось так! Батьки хай приходять. І все! Це – наше весілля. Якщо хочуть, хай влаштують своє.

– Що люди скажуть, мамо?!

– …Що ти привів до хати голоту!

Наталка не йняла віри почутому.

– Назаре, а як же мій брат? Хрещені? Родичі? Друзі? Як я їм маю пояснити?

– Чесно? Не знаю…

Від такої новини Наталчині батьки були в шoці.

– Не по-людськи це, – з бoлем сказала матір, яка у дитсадочку навчала чужу малечу бути добрими, щирими, чемними. – Весілля для молодого, чи що?

Батько – учитель історії, по-філософськи мовив:

– Світ і не такі маразми бачив.

…На весіллі з Наталчиними батьками ніхто з гостей, крім молодих, не спілкувався. Коли тамада запросив їх до тосту, сваха демонстративно встала й вийшла.

– Будьте щасливі, дорогі діти, – крізь сльози бажала Наталчина матір. – Хай Господь благословить вас і ваше кохання.

– Оберігайте і шануйте один одного, – додав батько. – Гарної вам долі. Світлої дороги в життя…

– Гірко! – вигукнув тамада.

Гірчило шампанське. І погляди гостей нареченого. І цей нескінченний день…

– Може, треба було відмовити доньку від того весілля? – прошепотіла до чоловіка Наталчина матір. – Вони ніколи не змиряться… не будуть її любити.

– Головне, аби Назар любив. Йому жити з Наталею, а не їм.

– Тяжко мені…

Майже ніхто з гостей не запрошував до танцю молодої. Лише діти веселилися з Наталкою. Вони не розуміли інтриг та підступів дорослих.

Назарів батько розповідав дорогим гостям про Америку, про гарні тамтешні дороги, які об’їздив уздовж і впоперек. Як трусився над кожним заробленим доларом для єдиного сина. І про те, як жалкує, що не така невістка дісталася. Мати витирала уявну сльозу. А гості скрушно хитали головами.

– Де молоді жити будуть? – запитав хтось.

– Ще не встигли розвалити старої хати. Хай там газдує невісточка, – злісно відповіла «добра» свекруха. – Правда, хата порожня. Зате, не з лободи.

Гості зареготали.

Бабця молодого підійшла до Наталчиних батьків.

– Не був мій Олесь колись таким недобрим і скупим. Заробітки його зіпсували. Люсьці, невістці моїй, світа мало. А колись сама без приданого до нас прийшла. Але ми з пoкiйним чоловіком на те не звертали уваги. Бо й самі з бідності викарабкалися.

Назар має гарну вдачу. Аби не зіпсувався, дав би Бог. І, знаєте, молоді можуть жити зі мною, якщо захочуть. Я сама залишилася після cмeрті чоловіка. Хата добротна. Із села до міста – рукою подати. Та й Назар – мій єдиний внучок.

…Весілля наближалося до завершення. Підпилий Олесь підійшов до молодих:

– То куди ти своє нещастя поведеш? – запитав у сина. – В наш дім? Я ж для тебе страюся. Кручу там баранку. Думав і тебе в Америку забрати. Але, якби ти щось путнє знайшов. А воно – пcи-хo-лог! Ха-ха! Інтелігенція…

– Не воно, тату, а Наталка, моя дружина. Затям це!

– Як то жартують? Запишу хату на кота. А-а-а, в нас кицька. Значить, на кицьку.

У Наталки потекли сльози.

Назар дістав мобілку. Викликав таксі. Посадив у машину наречену, її батьків і сам сів. Назвав Наталчину адресу.

– Подарунки забери! – гукнув услід батько.

– Наша родина дарувала, в нас все і залишиться, – смикнула за руку чоловіка Люська.

Хтось із гостей затягнув: «Чого, козаче, сумний ходиш…».

Ольга Чорна

Журналіст, блогер, газета “Наш ДЕНЬ”

Артисти Камеді Клаб жорстkо посміялися над Керчинським мостом. ВІДЕО

0

В останньому випуску російського гумористичного шоу Камеді клаб артисти зіграли сценку, посміявшись над процесом будівництва в незаконно включеному Криму Керченського моста. Як передає replyua.net, відповідний ролик уже опублікований в соціальних мережах.

Так, на відео російський комік і гуморист Гарік Харламов в образі журналіста намагається отримати інформацію від будівельника моста на рахунок того, яким чином вчора була зроблена конструкція. Але останній відповідає тільки, що вся країна будувала міст і мріє про світле майбутнє і великі надії. У сценці також показано, як про міст розповідають російські ЗМІ, висміявши пафос і патріотичну риторику.

П0ЧАЛ0СЯ! Хлопці з АТО самі почали наводити порядок.

0

Просто немає слів! Вибачте за нецензуру, але вже зашкалює…

У Козлині знову рубають ліс. Не хвору деревину, а здорові й гарні сосни.

Декого з горелісорубів вдалось хлопцям атовцям зловити. І знаєте хто це кришує??? Шайка гопоти: наркобарига з калікою недобитком, які прикриваються патріотичними гаслами, а насправді є звичайнісінькою наволоччю.

Ця пuз&ота думає, що їм це так просто минеться. Помиляються.

Ніна Скиба

“Збираючись закордон, чоловік привів мені свого сина. Покинув, до нас так і не повернувся”

0

З Андрієм, ми познайомилися на весіллі моєї подруги Олени. Я відразу закохався в красивого, веселого хлопця. Андрій був душею компанії, і багато дівчат мріяли про його увагу.

Я дуже зраділа, коли хлопець запросив мене на танець, а в кінці вечора, запропонував провести додому. Ми прогуляли з ним до ранку. Андрій розповідав мені про себе, у мене склалося відчуття, що ми знайомі з ним сто років.

Через місяць, хлопець зробив мені пропозицію, і я з радістю погодилася вийти за нього заміж. Весілля у нас було скромним. Запрошені були тільки найближчі родичі, з боку нареченого, був тільки його друг Антон.

Після весілля, ми стали жити у мене вдома, з моїми батьками і сестрою. У Андрія не було окремого житла, а з його батьками я жити не хотіла. У мого чоловіка були напружені відносини з рідними, тому їх навіть на нашому весіллі не було.

Жили ми, так би мовити “в тісноті, та не в образі”.  Незабаром, я дізналася, що вaгiтна. Через деякий час, на УЗД показало двійню. Я була трохи розгублена і не уявляла, як ми будемо жити вчотирьох у восьми метровій кімнаті.

Андрій заспокоював мене, і обіцяв, що незабаром щось обов’язково придумає і у нас буде власний будинок.

Я дуже любила його і тому була готова подолати будь-які труднощі, аби бути поруч з коханою людиною.

Пoлoги у мене пройшли нормально. Я наpoдила двох синів. Андрій був шалено щасливий і буквально засипав мою палату квітами.

Після хвилин радості для мене настали важкі будні. Допомоги мені небуло від кого чекати. Мати моя працювала з ранку до ночі, сестра вчилася в інституті і у неї було власне життя, а Андрій став пропадати цілодобово на роботі.

В якийсь момент мені здавалося, що я не витримаю такого навантаження, але робити було нічого, треба було ростити дітей.

Минуло півроку. Хлопчаки наші росли і радували нас щодня. Якось, Андрій прийшов додому раніше звичайного. Очі його виблискували від радості. Чоловік розповів мені, що нарешті його відсилають на півроку у відрядження, за кордон. Відразу ж після приїзду, ми зможемо купити собі будинок.

Я дуже засмутилася, адже півроку це дуже великий термін. Але, робити було нічого, ми не можемо все життя провести в такій тісноті. Андрій сказав, що йому потрібно заїхати додому до матері. Жінка вже старенька і він не може виїхати не попрощавшись з нею.

Чоловік мій повернувся години через два. Він був не один, Андрій увійшов до кімнати з хлопчиком років п’яти.

– Познайомся, це мій син Ілля. Деякий час, він поживе у нас – сказав Андрій і опустив голову.

Я здивувалася і втратила дар мови. У цей момент заплакали близнюки, прийшовши до тями, я кинулася до них.

Пізніше, Андрій пояснив мені всю ситуацію. Шість років тому, йому довелося одружитися зі своєю сусідкою. Всього раз хлопець попав пеpecпати з нею внаслідок чого Тетяна зaвaгiтніла.

Дівчина завжди відрізнялася дивиною. Вона проводила весь вільний час вдома, вивчаючи різні енциклопедії. Вона вважала себе дуже розумною, і не могла знайти собі рівню серед друзів.

До Андрія прибігла розлючена мати Тетяни, жінка дізналася про вaгiтність дочки, і погpoжувала посадити хлопця в тюрму, якщо той не одружиться на її доньці.

Андрій розписався з Тетяною, але жили вони окремо і майже не спілкувалися. У жінки були важкі пoлoги, після яких почалося повне помутніння розуму. Таня не впізнавала нікого, а при вигляді своєї дитини починала кричати.

Жінку визначили в псиxiaтричну клініку, а Андрій забрав сина до себе. Хлопчика виховувала бабуся, мати Андрія.

Після нашого знайомства, Андрій закохався в мене і приховав факт батьківства. Він боявся втратити мене.

Сьогодні він заїхав додому попрощатися з рідними і залишити гроші на сина. Але мати Андрія сказала, що погано себе почуває і більше не зможе виховувати Іллю. Чоловікові нічого не залишалося, як забрати сина до нас.

Я подивилася на хлопчика і моє серце стислося від болю. Ілля дивився на мене, як зацькований звір. Мені стало дуже шкода дитини, адже він зовсім ще крихітка і при живих батьках ріс сиротою.

Я обняла Іллюшy і пригорнула до себе. Андрій полегшено зітхнув і поцілував мене. Наcтупного дня мій чоловік поїхав, обіцяючи, що повернеться через півроку і ми почнемо нове життя.

Але, Андрій не повернувся до нас. Я залишилася одна з трьома дітьми. Моя мати давно посварилася зі мною і вважала мене божевільною.

Десять років я чекала повернення чоловіка, мені не хотілося вірити в те, що він кинув нас. Але незабаром від знайомих я дізналася, що Андрій знайшов собі багату даму за кордоном і живе з нею розкошуючи.

Я ніколи не шкодувала про те, що прийняла Іллю. Він виріс дуже хорошим і розумним. Хлопчик вивчився і став одним з кращих програмістом в місті. Ілля пішов від нас, він жив на орендованій квартирі. Щонеділі хлопець приходив до нас в гості і проводив весь день зі мною і своїми братами.

Одного разу Ілля прийшов і змовницьки підморгнувши, сказав нам одягатися і їхати з ним. Зараз він покаже нам сюрприз, який готував два роки.

Ми вийшли з машини біля якогось двоповерхового особняка. Син простягнув мені ключі і сказав, щоб я перша заходила в будинок.

Я мало не зомліла від щастя. Іллюша побудував нам просторий будинок і навіть підготував кожному кімнати.

Близнюки стали кричати від радості, вони побігли в будинок і стали освоюватися на новому місці. Я обняла сина і подякувала. Ілля сказав, що це він вдячний мені за те, що люблю його як рідного і все життя ростила його, а могла просто віддати в дитячий будинок. Адже він бачив, як важко мені було з трьома дітьми.

Хлопець з самого дитинства мріяв стримати обіцянку свого батька і побудувати нам будинок. Сьогодні мрія всього його життя здійснилася.

Джерело.

Як тільки продала квартиру і вручила гроші в руки чоловіка, все і змінилося, для свекрухи я стала не донечкою, а «дармоїдкою»

0

Виходила я заміж зовсім юною. У 19 років. Але відмовляти мене було просто нікому. Я рано залишилася без батьків, звичайно, були далекі родичі, але моєю долею вони всерйоз не цікавилися.

Повідомляє osoblyva.com

Чоловік був старший за мене рівно в два рази, коли ми розписалися, йому виповнилося 38 років. Він привів мене в їх зі свекрухою будинок. Свекруха була до мене ласкава, називала донечкою, раділа, що її син нарешті одружився.

Давай продамо твою квартиру і зробимо до будинку прибудову, – підступав до мене чоловік неодноразово, – в однокімнатній нам все одно життя не буде, а тут і місця вистачає, та й маму свою я всеодно не зможу залишити.

Мамі мого чоловіка було вже за 60 років. Мені, наївній і дурній, не було кому підказати, щоб я залишила собі подушку безпеки у вигляді маленької однушки, я погодилася її продати.

Ось з того дня, коли я вручила гроші в руки чоловіка, все і змінилося. Немов по кліку, для свекрухи я стала не донечкою, а «дармоїдкою».

-Взяв заміж, синку, незрозуміло кого, ні роду, ні племені, – чіплялася свекруха, – криворука, лінива і собою – подивитися нема на що.

Чоловік почав зводити прибудову, а зі мною перестав рахуватися. А що? Заступитися нікому, піти нікуди. Я стала для чоловіка і свекрухи безкоштовною прислугою: зроби, подай, принеси.

-Ти життя не знаєш, – говорила свекруха, – будь вдячна, що тебе в пристойну родину взяли, одягли і взули, та ще й годують.

Закиди сипалися постійно, хоча я і працювала, і вдома на городі управлялася, і за свекрухою доглядала. А коли я сіла в декреті, стало зовсім нестерпно: дармоїдка.

Втіха була тільки одна – моя дочка. Більше я не хотіла мати дітей від чоловіка, плакала потихеньку від образ, терпіла і мовчала. Жили ми з чоловіком погано, фізично він мене не ображав, але морально було дуже важко.

А потім донька виросла і чоловік мій почав все частіше хворіти. Я доглядала за ним, але напередодні свого 60-річчя він пішов, залишивши мене вдoвoю. Та ще була свекруха, їй було 80 років, вона погано ходила, погано бачила.

І я не помітила сама, коли в будинку у нас стало тихо. Не кричить свекруха, не наказує мені, навіть спасибі я від неї почула за приготований обід чи не вперше за 20 років.

Дивлюся, а у неї підборіддя тремтить і вигляд переляканий якийсь і розгублений.

-Мамо, – кажу, – що сталося? Захворіли, може лікаря треба викликати?

-Ти ж мене тепер-то в богадільню здаси? – питає, а руки дрібно трясуться, – сина мого немає, ти повновластная господиня. А хіба ти будеш мене терпіти.

-Не здам, – відповідаю, – з чого Ви взяли це?

А вона не зрозуміє, як же так, вона ж все життя до мене погано ставилася, попихали, так покрикувала.

-На Вашій совісті нехай залишається, – відповідаю, – так, кpoві ви мені попсували багато, пoзнyщались над сиротою, якій піти нікуди було. Але мстити я Вам не буду, тим більше зараз, коли у Вас і сил немає. Будемо жити, як жили.

Дивлюся, а свекруха моя плаче сидить. Соромно стало, через стільки років, а совісно. Перепросила вона переді мною, за все. Покаялася, що і з сином її ми погано жили по її милості.

Тітки мої називають мене дурною.

-Вона тобі все життя, всю молодість отpyїла, а ти тепер їй кашку вариш? Я б так не змогла, – зустрівши в магазині, відчитала мене двоюрідна сестра моєї мами.

А я не слухаю. Не такf я людина, щоб старій мстити. Та й вона змінилася.

-Найдеш кого, заміж іди, слова не скажу, – каже, – ти ще молода, повинна бути і у тебе сім’я і любов, якої ти від нас з сином моїм не побачила. Совісна ти і чесна, шкода пізно я розгледіла це.

Бачу я, що їй легше стало, що покаялася, і мені легше, що пробачила. Та й то сказати, якщо і кусатися у відповідь, так раніше треба було, а тепер-то чого.

А недавно витягла свекруха зі схованки сережки свої старовинні, мене покликала. Я думала доньці моїй хоче передати.

-Дочкі встигнеш, – колишнім владним тоном сказала свекруха, – сама носи, ти он у мене молода ще яка, та ставна. Наречена – хоч куди.

Так і живемо. І не залишу її, скільки б ще не було їй відпущено.