додому Блог сторінка 2474

Забудьте про нежить на кілька років! Ціна питання – мінімальна

0

“Ну ось нарешті показала цю статтю подрузі, бо вона не вірила мені. Тижня три тому я прочитала і відразу зробила – ефект приголомшливий, а то соплями заливалася!”.

У сезон застуд, щоб боротися з обридливим нежиттю придумано чимало способів, але один з найефективніших чомусь всі забули, сьогодні ми вирішили вам нагадати цей простий і дешевий рецепт, здатний позбавити вас від неприємних симптомів надовго.

Всі геніальні рецепти прості по своїй суті, як і всі геніальні ідеї логічні, лаконічні і тямущі. Скористайтеся нашою порадою і позбавте себе від нежитю.

Цим способом піддається лікуванню навіть хронічний нежить, який, власне, у мене і був.

Лікар сказала, що так лікується навіть гайморит, але стверджувати не беруся.

Можу сказати, що мій струмок з носа припинився на третій день інтенсивного лікування, а потім зник на три роки.

Так Так! Абсолютно ніякого нежитю у мене не було цілих три роки, навіть при застуді. Коли я знову «засопливила» при несподіваному грипі, лікування було розпочато негайно, і нежить знову втік на кілька років.

Цьому рецепту вже більше 10 років – я почала застосовувати його в 2004 році і за весь цей час риніт дошкуляв мені 3-4 рази, та й то під час ГРВІ.

Без перебільшення скажу, що для мене це кращий народний засіб проти нежитю, який лікує швидко, безпечно і надовго.

Отже, починаємо лікуватися.

Етап перший – промивання носа содовим розчином

Готуємо розчин – 1 ч. дожка соди на склянку води. Лікар говорила мені промивати ніс з долоньки, втягуючи воду кожною ніздрею по черзі і спльовуючи через рот. Але через хворе вухо (у мене був хронічний отит) такий спосіб ставав неприйнятним – вода потрапляла в середнє вухо, і починалося запалення.

Я пристосувала для цих цілей маленький чайничок для заварки і промиваю ніс за методом йогів: Після процедури необхідно добре висякатися. Зазвичай, після промивання починається рясний вихід слизу з носа, що триває 5-10 хвилин, тому запасіться серветками. Потім можна переходити до другого етапу.

Етап другий – запилення носоглотки стрептоцидом
Розтираємо таблетку стрептоциду в ложці до порошку (це дуже легко) і кожною ніздрею по черзі втягуємо порошок.

Це зручно робити прямо з ложки, але можна скрутити з паперу трубочку. Вдихати порошок стрептоциду потрібно так, щоб він потрапляв і в горло. Однією таблетки вистачає на 3-4 процедури.

Таке лікування проводять не менше 6 разів на день протягом перших 3-4 днів (залежно від вираженості захворювання), а потім нежить припиняється взагалі. Більше 6 днів нелікувався ніхто, у всіх, хто випробували цей метод риніт припинявся на 3-5 добу.

Три дні весілля “гуло” на все село, та не пройшло й року як Микола втік від багатої дружини..

0

Микола був дуже вродливий хлопець. Ой, скільки дівчат мріяло про такого високого чорноокого парубка! Йому було з кого вибирати…

Вчитися Микола не хотів. Закінчив після школи водійські курси і залишився працювати у радгоспі. Якось його послали у відрядження. Там і зустрів він міську красуню Галину. Та не просто зустрів, а закохався по самі вуха.

Привіз Галину в село на оглядини. Батьки відразу зрозуміли, що вона йому не пара, бо сільське життя – не для неї. Та де там було щось радити сину?! Заявив рідним:

Готуйтеся до весілля! Ми вже й заяву подали.

– Весілля відбудеться тільки за умови, що жити будемо у місті, – додала Галя, – бо до сільського життя я не звикла. Я до квартири звикла і до усіх зручностей.

Закоханий Микола на всі умови дівчини погоджувався. З Галиною йому все байдуже, з нею у нього все вийде, він же її кохає!

Три дні весілля гуло на все село, а потім молодята поїхали у місто, але через 10 місяців Микола повернувся до батьківської хати. Нічого не пояснював, нічого не розповідав, тільки пообіцяв, що візьме за дружину найбіднішу, найскромнішу, некрасиву дівчину зі свого села, щоб ніхто на неї не дивився і вона ні на кого, щоб була тільки його.

Уявляєте, яка образа оселилась у чоловічому серці?! І як йому було боляче, образливо, принизливо! Довго ходив Микола самотнім. Збудував будинок, тримав господарство, а от на дівчат навіть не дивився.

Та ось перед Спасом запрошує Микола батьків у гості до себе й каже:

– Познайомлю вас, мої рідні, зі своєю майбутньою дружиною. Весілля не гратимемо, житимемо разом, а там буде видно.

– А чия вона? – питає батько.

– За обідом усе дізнаєтесь. Я на вас чекаю!

Приходять батьки до сина. Зустрічає він їх, запрошує до оселі. Посеред вітальні – святковий стіл, і так смачно пахне пиріжками! Микола гукає:

– Господарочко, ти скоро?

– Я вже біжу, Миколочко! – почувся голос із кухні.

І ось на порозі з’явилося дівча. Не дівча, а “гидке каченя” – худюсіньке, малесеньке, немає на що глянути. У батьків перехопило дихання, матір ледь не знепритомніла, обоє зблідли… Нарешті оговтались. Батько запитав:

– Чия ти? Як тебе звати?

– Мене звати Маня. Моя родина живе на краю села в бабусиній хаті. Чи знали ви Марфушу? А я донька її сина Олекси.

Микола випередив батька і звернувся до дівчини:

– Марійко, знаєш чого татко мовчить? Це тому, що “маньками” називають у нашому селі поросних свиноматок, а ти ж красуня!

Мати “влипла” в стілець і тихо, ледь не пошепки:

– А скільки тобі, дитинко, років? Чи ти знаєш, що нашому Миколі вже 32, і що він був одружений?

– Знаю, він мені про все розповів. Мені щойно виповнилося 16 років, скоро паспорт отримаю. Я до його думки прислухатимусь, і роботи я не боюсь – ні хатньої, ні по городу чи господарству. Не сумнівайтеся!

Через рік народився у них синочок.

– Нехай буде Ігор, як князь! – вирішив Микола.

Марійка погодилась. Неначе лев, кидався він на того, хто хотів якось образити Марійку. Старався зробити їй щось приємне, купував для неї модний одяг. Вона завжди виглядала щасливою, була усміхненою, привітною до людей. Зростав швидко й Ігор, він був копією Миколи. Марійка, як то кажуть, вилюдніла і перетворилася на гарну лебідку.

Дітей більше їм Бог не дав, але Ігор подарував їм онука. Микола ще встиг його побачити. За два місяці він пoмер. Марійка кожного дня ходить на цвuнтар за будь-якої погоди. Заміж вона більше не вийшла, а онукові молода бабуся все розповідає про дідуся, хоче, щоб він виріс таким же порядним, як і його дідусь Микола.

Джерело

Наречена з міста не дочекалася мене: Я з бідової родини. Такої, що навіть була одна пара кросівок на мене і ще декількох братів та сестер

0

Я з дуже бідової сільської родини. Такої, що навіть була одна пара кросівок на мене і ще декількох братів та сестер — на «виріст».

З далекого села, прості батьки. Але було одне залізне бажання — вирватись з цих злиднів та бідноти… Розраховувати міг сам на себе. З першого класу в прямому розумінні слова «гриз» підручники. На гроші, які заробляв з молока чи горіхів, чи призові за виграні олімпіади, купував не футболки чи джинси собі та братам і сестрам, а книжки. До дірок на сторінках штудіював книги – від Шевченка до Рея Бредбері, від органічної хімії до живопису часів Відродження. Йшов на п’ятірки з першого по одинадцятий. Чого мені це коштувало? Можете уявити, але краще не треба…

Я обрав вуз, куди було найважче вступити — медичний… Звісно, про платне відділення мова не йшла. Бо це був би просто вирок моїм батькам, братам та сестрам. Роздоріжжя — або армія, або омріяне студентство! І я пройшов! На безкоштовне! Сам! Радості та гордості у моїй великій родині не було меж…

Ви не уявляєте, як мені було зубрити анатомію, фізіологію, хiрургію, лікувальну справу, латину та ще тисячі хитромудрих наук… А після важкого навчального тижня їхати в село допомагати батькам та братикам і сестрам. І моя хоч і скромна, але стабільна студентська стипендія стала їм у пригоді. Я вчив, вчив, вчив, а зі старших курсів ще підробляв на «швидкій»… Знову завдяки своїм знанням та таланту став одним з найкращих…

Звісно, про кохання та стосунки при такому щільному графіку навчання мова не йшла. Втім, воно прийшло зненацька. Взаємне та гарне, щире. Дівчина із міста. Так, ми були щасливі. І знаходили час бути разом… Думали й про весілля…

Втім, минув й час мого навчання. І мене, простого лікаря без «блату», очікувало відпрацювання трьох років у будь-якій лікарні України. Я це чудово розумів. Три роки — це не термін, не 25 років рекрутства, до того ж є телефон та Інтернет. Мої батьки, брати та сестри були раді й цьому. Моя кохана теж… Зголосилась чекати!

І я поїхав на інший край країни… Піднімав медицину у селі, схожому на моє рідне. Чесно кажучи, мені було легко працювати. Я навіть допоміг, крім лікарської роботи, вступити до вузів декільком хлопцям та дівчатам, які мали талант і здібності, аби вивчитись та здійснити їхні мрії. Із коханою спілкувався спершу кожного дня. Але далі спілкування ставало все пріснішим і пріснішим… Я терпів, бо розумів — далека відстань, розлука, та й вона ж не може сидіти за сімома замками… Думав, зустрінемось — все буде добре.

Так, думав, що може бути інший і сам все розумів. Але вірив до останнього. І ось «випливла» лікарська вакансія у моїх рідних краях. Звісно, я перевівся додому. Ближче до батьків, родини, коханої. Першого ж вечора пішов до неї. Із квітами, шампанським… Не зателефонував їй, бо хотів зробити сюрприз! І потрапив на шикарний весільний банкет… Як ви вже зрозуміли, своєї колишньої коханої… Ну що! Розвернувся та й пішов, аби ніхто не бачив… А шампанське розпив із своїми рідними й близькими та універівськими друзями з нагоди повернення, квіти відвіз у село мамі та сестрам! Ось і все!

Чесно кажучи, особливого відчуття, що тобі наплювали в душу, немає. Бо ж я вже дорослий чоловік, який все розуміє. Та й життя і медична робота примушували мати справу із усякими людськими драмами й комедіями.

Так, я сам створив себе. Зі злиденного хлопця став лікарем людських душ та сердець. Так, я маю повагу, пошану рідних й близьких, братів та сестер, які, до речі, теж пішли моїм — медичним шляхом, друзів і головне — улюблену роботу, за яку ладен віддати душу та серце.

Але все одно коти на душі шкребуться…

З повагою, Олег

Загроза вторгнення ще залишається! Президент сказав, що буде з воєнним станом

0

Воєнний стан в Україні не буде продовжений після завершення 30-денного терміну його дії 26 грудня, якщо не буде вторгнення Росії.

Про це заявив президент Петро Порошенко на прес-конференції у Києві.

“Якщо не відбудетеся вторгнення військ Російської Федерації на територію України, за межами лінії зіткнення, воєнний стан продовжений не буде, і почнеться підготовка до вибрів президента”, – сказав він.

Порошенко наголосив, що його принциповою позицією є те, що воєнний стан не має перешкоджати проведенню виборів.

Президент також заявив, що з часу введення воєнного стану було відведено менше 10% російських військ, які було скупчено раніше біля кордону України.

“Левова частина залишилася. На жаль, відведено лише менше 10%. Якби війська були відведені, я б негайно припинив дію воєнного стану”, – запевнив він.

“У нас на сьогоднішній день існувала і продовжує існувати загроза вторгнення збройних сил РФ на суверенну територію України. Ми маємо бути готовими”, – додав Порошенко.

Президент підкреслив, що спочатку планувалося ввести воєнний стан терміном на 60 днів, оскільки були відповідні плани військових про розгортання нових військових частин. Однак пізніше було прийнято рішення про передислокацію військ, що дало можливість зменшити термін.

Нагадаємо, що воєнний стан в Україні було запроваджено з 26 листопада до 26 грудня в 10 областяху зві’язку з актом агресії Росії в Керченській протоці.

Банош “Карпатський”. Справжній рецепт з полонини…

0

Для приготування потрібно: 800 мл. сметани, 200 мл. води, 300 г кукурудзяної крупи, 200 г бринзи, 150 г копченого сала, 1/2 ч. ложки солі, 1ч. ложка цукру.

Сметану вимішати з водою, вилити у чавунну каструлю і довести до кипіння.

Поступово, невеликими порціями всипати кукурудзяну крупу і постійно помішувати дерев’яною ложкою до утворення крапельок масла. Наприкінці варіння додати сіль і цукор.

Сало нарізати на смужки і смажити на шкварки. Зварену кашу викласти на тарілку і поверхню засипати шкварками та бринзою.

Справжній банош гуцули варять на вогні і в казані. Але, якщо не має такої можливості, тоді використовуємо звичайну каструлю і плиту.

А тепер уваrа! Ви тільки подuвіться, що мусульмани України говорять про створення Української православної Церкви

0

Від імені мусульман України, вітаю православних християн зі створенням Української помісної православної Церкви, та вітаю Митрополита Епіфанія з обранням на посаду Предстоятеля Української помісної православної Церкви!

Українська нація здобула один з найпотужніших чинників, що забезпечуватиме та охоронятиме справжню незалежність України – Помісну православну церкву.

Цей день – 15 грудня 2018 року, війде в історію України, як день здійснення багатовікової мрії українців про створення єдиної Православної Церкви, та остаточного відділення від російського церковного впливу.

Все, що йде на користь національним інтересам України, захищає нашу свободу та незалежність, відповідає прагненням українців, посилює нашу спільну Батьківщину – вітається та підтримується мусульманами України.

Маємо надію на подальше поглиблення міжрелігійного діалогу та плідної співпраці між християнами та мусульманами України.
Всевишній Господь у Священному Корані свідчить: “Воістину, ти впевнишся, що найближчими до віруючих (мусульман) є ті, що кажуть – Воістину, ми є християнами! Це через те, що серед них є священники та ченці, і вони не вивищують себе” (5:82).

Слідуючи цим настановам, ми засвідчуємо духовну близкість християн та мусульман, нашу повагу й готовність до співпраці, задля щасливого майбутнього України!
З повагою,

Муфтій Саід Ісмагілов

Охайні, чисто поrолені бійці в акуратному камуфляжі вийшли з продуктової крамнички, в руці одного з них пакетик з печивом

0

Охайні, чисто поголені бійці в акуратному камуфляжі з наплічниками вийшли з продуктової крамнички, в руці одного з них пакетик з печивом. Якби ви зустріли їх у мирному місті чи селищі, то відзначили б про себе, мабуть, тільки те, що хлопці військові, а в країні війна.

Але це Донбас, і до бойовиків усього кілька кілометрів. Рюкзаки армійці носять тому, що до їхніх позицій, які постійно обстрілює ворог, можна дістатися лише пішки. Йти треба хвилин 45, а іноді навіть годину (залежно від обстановки), тому все необхідне їм доводиться носити з собою. Нещодавно на цих позиціях було троє поранених і двоє контужених.

Хлопці спокійні, приємні у спілкуванні. Той, хто несе пакетик з печивом, – командир армійців, киянин Олександр. У нього була будівельна фірма в столиці, але він усе покинув і пішов захищати країну.

Часом на фронті зустрічаються бійці у засмальцьованому камуфляжі – ситуації можуть бути різні. Наприклад, немає води для прання, але хтось таки справді лінується прати. Тому, коли бачиш таких чоловіків і чуєш про постійну небезпеку та тяжкі умови, в яких їм доводиться воювати, виникає особливе бажання їх підтримати.

Тож, коли питимете вечірній чай з печивом, згадайте, що хтось його п’є на важкодоступній позиції під носом у ворога, може покинути недопитим і схопити автомат, бо знову треба відстрілюватися.

Автор: Анастасія Корнійчук
Фонд “Повернись живим”

“Це скандальне рішення буде скасовано…”: щойно Порошенко вuступив з офіційною заявою..

0

Президент України Петро Порошенко під час прес-конференції заявив, що не впливає на суди в Україні і їх рішення, оскільки це буде вважатися “політичним тиском”. Президент зазначив, що рішення суду про поновлення на посаді голови Державної фіскальної служби Романа Насирова буде скасовано. Про це повідомляє видання “Бізнес.Медіа” з посиланням на заяву Порошенко під час прес-конференції.

“Позиція перша: як тільки я скажу, що доля Насирова повинна вирішуватися так і так, і це моя думка як президента, – це прямий привід йти до Європейського суду з прав людини з приводу політичного тиску”, – підкреслив Порошенко.

Петро Олексійович також вважає, що, за його інформацією, суддя, яка ухвалювала рішення про відновлення Романа Насирова на посаді УКРІНФОРМ України – не є представником реформованого суду, та як не пройшла тестування.

“Третє – я вірю, що касаційна інстанція вивчить всі обставини і прийме законне рішення. Четверте, наскільки мені відома позиція уряду України, воно не поновило на посаді, оскаржило рішення і відновлювати на посаді не збирається”, – додав Порошенко.

Нагадаємо, що Президент України Петро Порошенко зробив заяву до українців у зв’язку зі святкуванням 70-ї річниці з дня прийняття Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй Загальної декларації прав людини. У своєму звернення Президент зазначив, що в зв’язку з введенням воєнного стану на окремих областях України (10 областей) про обмеження конституційних прав і свобод не йдеться, якщо не буде відкритої військової агресії РФ.

З’явилася перша потужна заява голови єдиної помісної церкви: послання до українців

0

Новообраний глава української помісної церкви Епіфаній назвав 15 грудня історичною подією, коли українські православні об’єдналися. Про це він заявив на Софіївській площі.

“Це справді історична подія. Ми зуміли об’єднати три гілки українського православ’я в єдину помісну православну церкву. Пам’ятаючи слова Господа нашого і спасителя Ісуса Христа “Щоб усі були єдині”. Ми під час кожного богослужіння молимося за з’єднання усіх. І Господь почув наші прохання і подарував нам цю довгоочікувану єдність.

Ми змогли перебороти в собі різні спокуси, незгоди та об’єднатися в єдину церкву”, – сказав він.

Люди на площі гукали “Слава”.

“Ви тут молилися, а ми там по-особливому відчували цю молитовну підтримку. Коли ми рухалися вулицею, ми чули ваші голоси підтримки. Це настільки нас надихало, що ми подолали всі перепони, які були на цьому нелегкому шляху. Ми можемо створити в Україні єдину помісну православну церкву нашими спільними зусиллями”, – продовжив Епіфаній і вказав на “рішучість” президента Петра Порошенка. Той поклонився присутнім на площі людям.

“Також хочу подякувати святійшому патріарху Філарету, який є нашим духовним наставником і буде надалі почесно діючий, довічно допомагати нам спільно розбудовувати нашу церкву”, – додав новий глава УПЦ.

Люди продовжили аплодувати і гукали “Дякуємо”.

“Відсьогодні маємо єдину Українську православну церкву”, – сказав Епіфаній та подякував українському парламенту в особі присутнього на сцені спікера Андрія Парубія.

“Бо Верховна Рада відіграла важливу роль – засвідчила, що все українство, Україна прагне єдності, хоче мати свою незалежну церкву.

Переконаний, що помісна православна церква – єдина і визнана. Вірою і правдою служитиме своєму українському народові. Молитиметься і вестиме його шляхом спасіння.

Двері нашої церкви відкриті до всіх. Ми закликаємо всіх до єднання”, – заявив глава УПЦ.

“Закликаємо”, – вигукували присутні.

“Нехай нам допоможе Господь Бог за молитвами усіх українських святих. Слава Ісусу Христу і Слава Україні”, – резюмував Епіфаній.

“Героям слава”, – відповіли люди.

Цeй салат переплюнув «Шубу» і «Олів’є»! Родзuнка Новорічного столу!

0

Від цього салату всі господині просто в захваті! І Вам обов’язково пoнравітся!

Тонкою соломкою нарізаємо:

100 гр. копченої курочки (або копченої ковбаси)

150 гр. сиру

1 свіжий огірок

1 середня сира морква

1 банка кукурудзи

Салат злегка підсолити (курка, сир вже солоні).

Можна викласти шарами і прикрасити за бажанням, а можна просто заправити майонезом і перемішати.

Смачного!

Джерело