Будь-яка людина, яка живе на Філіппінах і користується Інтернетом, точно знає, що зв’язок тут дуже повільний.
Насправді, на Філіпінах найповільніший інтернет-зв’язок в світі, незважаючи на високі тарифи. Середня швидкість Інтернету в країні складає всього 4,3 Мбіт/с.
Через затримки зв’язку люди працюють повільніше і роблять все набагато довше, ніж потрібно.
Але чи знаєте ви, що є спосіб збільшити швидкість вашого Інтернету без зміни інтернет-провайдера?
Секретний компонент – фольга. Так, алюмінієва фольга, сріблястий матеріал, який є у вас на кухні, бо використовуєте його для запікання або зберігання продуктів харчування.
Перш ніж використовувати фольгу, зробіть ось що:
Приберіть всі зайві предмети, що знаходяться біля вашого модему, або розмістіть його подалі від стін, дерев, столів і т. Д.
Поставте модем на висоті, наприклад, над столом або на верхній полиці, щоб його могли виявити інші пристрої.
Тепер можете переходити до використання фольги.
Вам знадобляться:
Алюмінієва фольга;
Ножиці;
Модем або маршрутизатор.
1. Кілька шматків фольги поріжте на прямокутники і складіть їх в 2-3 шари для міцності.
2. Зігніть краї, щоб отримати ось таке півколо. Додайте картон до нижньої частини півкола, щоб воно стояло вертикально.
3. Помістіть конструкцію поруч з антеною модему або роутера, щоб посилити її сигнал.
Якщо ви вже пробували цей спосіб, поділіться своїм досвідом в коментарях! Не забудьте розповісти друзям.
Кандидат у президенти, лідер “Батьківщини”, Юлія Тимошенко заявляє, що визнання судом підвищення цін на газ для населення урядом в 2016 році незаконним свідчить про те, що все подальше ціноутворення газу також було необгрунтованим.
Про це вона заявила під час зустрічі з головними редакторами місцевих ЗМІ на Хмельниччині, інформує 5 березня прес-служба “Батьківщини”.
“Це суд знаковий, він тривав понад два роки. Вони довго не могли винести ухвалу, адже суд перебував під шаленим тиском. Але зрештою наважився і ухвалив два рішення: ціна встановлена незаконно постановою уряду (№ 315 від 2016 року) та є необґрунтованою”, – зазначила Тимошенко.
За словами лідера “Батьківщини”, постанова, яку суд скасував і визнав незаконною, наразі вже не діє, бо після неї були ухвалені нові постанови про нові ціни на газ.
На її думку, якщо перше підвищення ціни на газ визнане судом незаконним, то це означає, що решта підвищень також незаконні.
“Це велика перемога”, – вважає кандидат у президенти.
Цей воістину чарівний брусочок абсолютно натурального мила (в його складі немає ні барвників, ні консервантів, ні навіть парфумерної віддушки) давно відомий своїми лікувальними властивостями, тому він досить успішно застосовується в косметології і навіть «прописується» лікарями як засіб для лікування і профілактики деяких захворювань.
Дьоготь – відмінний натуральний лікарський засіб, яким користувалися ще наші предки. Видобувають його з кори берези, яка здавна вважається в народі зеленою аптекою.
Березовий дьоготь являє собою продукт сухої перегонки зовнішньої частини кори берези (береста). Це густа масляниста рідина, яка не володіє клеючими характеристиками.
Березовий дьоготь має специфічний різкий запах, який також проявляється і в милі. Звідси ж мило і отримало свій характерний колір – чорний, іноді з блакитно-зеленим або зеленувато-синім відтінком.
Використання дігтярного мила
Для шкіри обличчя
Якщо ти вже втомилася лікувати запалення і виводити прищики з шкіри обличчя, обов’язково спробуй включити в догляд дігтярне мило. Це перевірений засіб має прекрасні підсушуючі і загоюючі властивості. Крім того, дігтярне мило абсолютно не викликає алергічних реакцій, так що ти можеш не боятися за наслідки його застосування.
Від лупи
Дане мило сприяє загоєнню дрібних тріщин на шкірі голови. Воно дуже ефективне при позбавленні від лупи, завдяки високому вмісту унікальних природних компонентів. Крім того, дігтярне мило – відмінний профілактичний засіб від випадання волосся .
Для застосування необхідно добре намочити волосся, нанести дігтярне мило на корені, а потім спінити по всій довжині волосся. Через пару хвилин обов’язково змий мило. Після використання такого засобу нанеси бальзам або живильну маску. Через два тижні регулярного застосування лупа зникне.
Шкірні захворювання
Дерматит, екзема, псоріаз, себорея і багато інших хвороб будуть тобі байдужі! Мило з дьогтю відмінно загоює шкіру і сприяє швидкій регенерації клітин. Завдяки дігтярному милу посилюється приплив крові до шкіри.
Інтuмна гiгiєна
Дегтярне мило захищає від різних інфeкцій, вірyсів, гpибків. Також воно може стати справжньою паличкою-виручалочкою при лікуванні мoлoчниці.
При обробці рaн
В складі дігтярного мила знаходиться лише 10% дьогтю, а решта 90% – це звичайне мило. У ньому містяться похідні лугу і фенолу, поєднання яких вбuває бактерії, вірyси і гpибки.
Через це мило активно застосовується для обробки рaн, прищів та інших пошкоджень шкіри. Воно запобігає активності хвороботворних агентів, перешкоджає заpаженню і запaлення.
Захист від поту
Влітку милом можна обробляти пахви і ноги, і діє даний засіб крутіше найбільш розрекламованих дезодорантів. Не тільки прибираючи запах, але і значно знижуючи виділення поту в цілому.
І, незважаючи на неприємний запах від бруска мила, аромат дьогтю з тіла змивається просто, а інші амбре воно нейтралізує надовго.
Боротьба з паразитами
Звичайно, на позбавлення від вoшей таким способом піде трохи більше часу. Зате мило повністю натуральне, не має серйозних побічних дій. Його можна застосовувати навіть при лікуванні дітей!
Від грибка на ногах
Для лікування і профілактики частіше мий ноги цим перевіреним засобом. Періодично роби маски, залишаючи мильну піну протягом 5-15 хвилин на місці ураження.
Однак є у дігтярного мила один вельми неприємний, на мій погляд, ефект – його запах. З тіла і рук запах дігтярного мила вивітрюється сам по собі і досить швидко. А ось з волосся, на жаль, до кінця прибрати запах після використання засобів, що містять дьоготь, майже неможливо.
Проте пом’якшення запаху можна домогтися прополоскуючи волосся водою, розведеною оцтом або додаючи в воду для ополіскування волосся сік лимона. Також можна скористатися будь-яким кондиціонером для волосся.
А краще користуватися милом або засобами, що містять дьоготь, в той момент, коли не доведеться переживати через що залишився запах.
Цікаві факти подвійного життя Олега Гладковського (Свинарчука) — одного з головних гравців президентської команди
Дуже зручно займати державну посаду під одним прізвищем, і вести свій бізнес під іншим, особливо ще при цьому маючи в кишені дипломатичний паспорт тропічної офшорної держави. Якщо раптом тебе в чомусь викриють і вирішать притягнути до відповідальності, то можна буде скористатися ситуацією, плутаниною, і першим же рейсом полетіти в будь-яку безпечну країну світу.
Бухгалтерський геній
Свинарчук Олег Володимирович народився 5 лютого 1970 року в місті Чуднів Житомирської області. Його офіційна біографія занадто коротка для крупного бізнесмена і державного політика високого рангу. Не виключено, що в 2014 році, змінюючи своє прізвище, Свинарчук-Гладковський «підтер» і більшість подробиць свого минулого, додавши до них щось з віртуального життя зразкового українського підприємця. І це робилося так спішно і невміло, що в підсумку стара і нова біографії переплелися в одне суперечливе непорозуміння. Разом з тими фактами, що вдалося розкопати журналістам, це викликає безліч здивованих питань!
У 1988 році Олег Свинарчук ідею в Радянську Армію з весняним призовом, а в 1989-му повертається додому – так і дослуживши повністю тодішні «730 днів у чоботях». Про причини свого дострокового «дембеля» він нічого не розповідав. В кінці 1989 року Свинарчук виявляється в Лазоревском районі Краснодарського краю, де влаштовується на роботу у кооператив «Резерв» — як записано в його біографії, на посаду економіста 1-ї категорії». Автори нової версії біографії Свинарчука, напевно, не знали, що економіст 1-ї категорії — це не посада, а професійна кваліфікація, що присуджується особам, які мають вищу економічну освіту і 7 років трудового стажу за фахом. Тому вісімнадцятирічний Олег Свинарчук тоді ніяк не міг мати диплома економіста, і вже поготів багаторічного стажу.
У 1990 році Свинарчук перебирається до Києва, де стає «транспортним робочим» (тобто вантажником) в кооперативі «Аргус». А вже у 1992-му влаштовується на роботу в агрофірму «Опаки», знову-таки економістом! Секрет цього геніального бухгалтера-самоучки полягав у тому, що повністю його посада називалася «заступник директора по економіці», про що не говорить його нинішня офіційна біографія. Людина на цій посаді не стомлює себе складанням бухгалтерських звітів, вона «тримає касу» і підписує платіжки.
У 1993 році, як свідчить «житіє» Свинарчука, він закінчив Київський автодорожній інститут і отримав диплом інженера «організації перевезень і управління на автотранспорті». Ось тільки для цього Свинарчуку було б поступити в інститут ще в 1989-му, а відповідно до його нової біографії, до 1990-го його навіть не було в Києві. Виникає цілком запитання: як же це він примудрився?
Клан Порошенко
Ще в 1989 році випускник факультету міжнародних відносин КДУ Петро Порошенко залишившись на своїй кафедрі аспірантом, організував спільне підприємство «Республіка», яке зайнялося постачанням в СРСР какао-бобів та прянощів, і вивезення за кордон металу. У 1991 році він перетворив свій бізнес в АТ «Біржовий дім » Україна»: Петро Порошенко став його генеральним директором, а через рік взяв у заступники свого батька Олексія Івановича Порошенка. У 1993-му батько і син Порошенка очолили свою нову компанію: Український промислово-інвестиційний концерн » (ЗАТ «Укрпромінвест»). А в 1995 році до складу порошенківського «Укрпромінвест» вже входило АТ «Автотранссервіс» — директором якого був Олег Свинарчук.
Подробиці їхнього знайомства залишилися на сторінках колишньої, «потертої» біографії Свинарчука. Відомо, що Порошенка і Свинарчука ще в 1993 році звів їх спільний знайомий Ігор Кононенко, який сьогодні є «сірим кардиналом президента». А ось зв’язок між Кононенком і Свинарчуком не зовсім зрозумілий: так, стверджувалося, що вони нібито одногрупники. Однак Кононенко закінчив Київський автодорожній інститут в 1989 році, коли Свинарчук повинен був би (по ідеї) тільки ще відносити до нього вступну заяву.
Тим не менше, Олег Свинарчук не просто приєднався до клану Порошенка, але і став співвласником ЗАТ «Укрпромінвест» — володіючи своєю частиною у вигляді АТ «Автотранссервіс», який потім трансформувався в інші компанії. А також він привів з собою в команду свого нібито однокласника Олега Зіміна. Про ступінь довіри батька і сина Порошенка до Олега Свинарчука говорить той факт, що в 1995 році він сідає в крісло віце-президента ЗАТ «Укрпромінвест», а займавший раніше цю посаду Олексій Іванович Порошенко очолив компанію.
Раптом виявилося, що Олег Свинарчук не тільки економічний, але й інженерний «геній»: це йому належала ідея купувати у Росії Камази без двигунів (в 1993 році руховий цех КамАЗа згорів) і ставити на них МАЗівскі мотори. Так само його ідеєю була закупівля шасі і двигунів в компанії «Izuzu» з подальшою установкою на них українських кузовів-салонів – так з’явилися автобуси «Богдан». Власне, ці ідеї і визначили основну політику автомобільного напрямку діяльності «Укрпромінвесту»: імпортувати складні у виробництві комплектуючі (ходову частину, електроніку) та додавати до них власні деталі кузова, які шиампували на обладнанні приватизованих українських автозаводів. На жаль, при цьому ставка робилася на виробництво техніки «бюджетного класу», з мінімальною собівартістю, яка аж ніяк не користувалася популярністю в українців. Але головним пріоритетом бізнес-імперії Порошенка завжди було не якість продукції, а одержуваний прибуток.
Почесний консул
У 1998 році, коли Петро Порошенко отримав мандат депутата Верховної Ради за списком СДПУ(о), відбулася ще одна визначна подія: Олег Свинарчук став почесним консулом республіки Сейшельські острови в Україні. За його словами, це був лише скромний дар, нічого не значущий «сувенір» від маленької курортної країни її постійному туристу. Про те, що Сейшельські острови є не тільки курортом, але і всесвітньо відомою і досить специфічною офшорною зоною, Свинарчук, звичайно ж, промовчав.
Насправді почесний консул – це не «сувенірний» титул, а дуже навіть працююча дипломатична посаду. «Почесність» в даному випадку означає «позаштатність», тобто почесний консул Олег Свинарчук не отримує зарплату від МЗС, а працює за свій рахунок. При цьому він є володарем дипломатичного паспорта Сейшельських островів, що дає дипломатичну недоторканність і можливість вільного в’їзду-виїзду в більшості країн світу. Крім того, хоча почесний консул не займається питаннями міждержавної політики, його прерогатива – це економічні відносини і культурно-туристичні зв’язки. І в даному випадку, саме почесний консул республіки Сейшельські острови вирішував питання офшорів для українського бізнесу. Точніше, під його егідою працюють приватні посередницькі офіси, які безпосередньо займалися оформленням офшорів. Є ще одне «але»: кого попало почесним консулом не призначають, зазвичай ними стають впливові бізнесмени або їхні помічники, які мають міцні ділові зв’язки з державою. Тому можна впевнено констатувати, що Олега Свинарчука та Сейшельські острови пов’язували не тільки його літній відпочинок.
У Сейшельських офшорів є своя особливість: це самий низковідсотковий (від 0 до 1,5%) офшор в світі, який не вимагає від своїх клієнтів ніякої документації (лише паспорт директора компанії) і ніяких економічних звітів. У свою чергу, республіка Сейшельські острови гарантує клієнтам повну конфіденційність – навіть якщо на них прийдуть запити з міжнародних організацій. Це зробило Сейшели офшорним раєм для багатьох фінансових аферистів і відвертих злочинців з усього світу, надавши йому кілька недобру репутацію. У багатьох країнах Заходу зв’язок із Сейшельськими офшорами є приводом для підозр і може створити деякі проблеми. Ось чому економічно Сейшельські офшори вважаються хорошим місцем для виводу, відмивання і зберігання грошей (як піратська скриня), але поганим для ведення активного відкритого бізнесу. І ось чому українські олігархи воліють працювати з «білими» офшорами: Панамськими, Виргинскими, Кіпрськими і т. п. Ну і «великий» і «чесний» Президент «Всієї України» Петро Порошенко…
Тодішній інтерес «Укрпромінвесту» до офшорів міг бути викликаний розширенням компанії: в 1997 році вона придбала 29,5% пакет акцій попередньо збанкрутілого Київського суднобудівного заводу «Ленінська кузня», давши підприємству замовлення на будівництво п’яти суден для нідерландської компанії «Robo internetional B. V.». Безпосередньо всім цим керував Олег Свинарчук. Але раптовий підйом підприємства, що увійшов до складу бізнес-імперії Порошенка, був можливий не стільки завдяки замовленням, як системі відходу від податків, робив роботу заводу високорентабельною.ЧИТАЙТЕ:
Піраньї автомобільного ринку
До 2003 року бізнес «Укрпромінвест-Авто», яким посередньо займався Свинарчук, працював в основному над ввезенням по частинах і викрутковим складанням Вазів, і невеликим виробництвом «Богданів» на шасі і двигунах «Izuzu». З пожвавленням попиту на нові автомобілі Свинарчук і Порошенко планували відкриття складального заводу потужністю 70 000 машин на рік. Вони також створили холдинг «Богдан», який потім очолив Свинарчук, і окремий банк «Мрія», через який повинна була здійснюватися фінансова діяльність «Богдана». Реалізації плану перешкодила сварка між Порошенком і прем’єром Януковичем. Справа в тому, що завод планувалося будувати за державні інвестиції, по програмі «підтримки вітчизняного автовиробника»: Свинарчук і Порошенко не хотіли вкладати в нього лише свій капітал, вважаючи за краще управляти чужим через власні схеми. Однак «донецькі» почали відштовхувати від «розпилювання бюджету» інші олігархічні угруповання. В результаті Порошенко розійшовся і з Кучмою, приєднавшись до опозиційної команди Ющенка. Свинарчук, який не ліз у політику, повністю зосередився на бізнесі. Підсумком його роботи до кінця 2004 року стало збільшення випуску «Богданів» і криза банку «Мрія», з якого почали масового тікати вкладники.
Все змінилося після першого Майдану, коли Порошенко увійшов до числа «любих друзів» президента Ющенка і очолив РНБО. Завдяки його лобіюванню «підтримки вітчизняного автовиробника», були наведені величезні мита на ввезення готових імпортних автомобілів: більшість іномарок, в першу чергу моделей середнього і вищого класу відомих брендів, різко подорожчали. «Укрпромінвест-Авто», що займається ввезенням по частинах і складанням під новими іменами відносно недорогих малолітражок (у тому числі ВАЗ), радів: український авторинок сам йшов йому в руки. Те, що при цьому він заповнював його дешевими «бляшанками», не бентежило ні Свинарчука, ні іншого автомобільного олігарха України – власника «УкрАвто» Тариеля Васадзе.
«Богдан-2110», точна копія ВАЗ-2110
У 2005 році «Богдан» Свинарчука став корпорацією, і він затіяв грандіозний проект перебудови Черкаського заводу «Ротор» в сучасний складальний автозавод. До проекту було залучено понад півмільярда доларів приватних і державних інвестицій. Ще 100 мільйонів вклав сам Порошенко, ставши співвласником заводу разом з Свинарчуком, частка якого не афішувалася. Але відкриття заводу відбулося за кілька місяців до кризи 2008 року, який на ¾ обрушив авторинок України. Борги «Богдана» перед кредиторами досягли мільярда доларів, але в першу чергу Свинарчук розплатився з Порошенком, викупив його частку в «Богдані» в обмін на свої акції «Рошен» та ряду інших компаній «Укрпромінвест». Після був проданий за борги «Черкаський автобус», ряд кредитів реструктуризували через облігації – і в підсумку Свинарчук став головним власником «Богдана».
При цьому, страхуючись від нових ризиків, Свинарчук вивів частину «Богдана» на Віргінський офшор. Чому на Віргінський, а не на Сейшели? Тому що виробництво корпорації «Богдан» залежить від поставок імпортних комплектуючих і передбачає постійну зовнішньоекономічну діяльність з відомими світовими компаніями, а зв’язок з Сейшельських офшором може створити «Богдану» непотрібні проблеми в роботі. Цікаво, що Віргінському офшору віддає перевагу і ще один чоловік з клану Порошенко – його давній бізнес-партнер Сергій Зайцев (заступник генерального директора «Рошен»). Він володіє зареєстрованою на Віргінських островах фірмою «Intraco Management Limited»
Збройовий барон
Під час дострокових президентських виборів 2014 році Олег Свинарчук очолював штаб Порошенка в Черкаській області, а також займався виборчими штабами у Херсонській, Волинській та Хмельницькій. Після перемоги, Порошенко мобілізував своїх бізнес-партнерів у владу, і президентським указом № 646/2014 від 13 серпня 2014 року, Олег Свинарчук очолив Міжвідомчу комісію з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю. По суті, президент доручив Свинарчуку наглядати за всім військовим експортом України – цілком непогана робота в період, коли автомобільний ринок в країні практично помер, і корпорацію «Богдан» можна ставити на консервацію.
Втім, у Олега Свинарчука є й інші підприємства, в тому числі київський спортивно-оздоровчий комплекс «Монітор», яким він володіє разом з Ігорем Кононенко і Петром Порошенком. Цей клуб знаходиться за адресою Київ, по вулиці Електриків, 29-а, разом з багатьма іншими компаніями Свинарчука, Кононенко і Порошенка. Там же знаходиться почесне консульство республіки Сейшельські острови. У квітні 2016 рік київський мер Віталій Кличко видав особливе розпорядження про якісний ремонт дороги від Набережно-Рибальської до вулиці Електриків.
Увійшовши у владу, Олег Свинарчук першим ділом змінив своє прізвище на Гладковський (взявши мамине прізвище в дівоцтві), одночасно з чим дещо скоротилися і змінилися дані про його минуле викликавши вищезазначені нестикування і протиріччя. Говорили, що таким чином Свинарчук-Гладковський хоче увійти в українську політику з новим обличчям і чистою «анкетою». Однак навряд чи серйозна ділова людина стала б займатися подібним дивацтвом без особливої на те необхідності. Адже не варто забувати, що на прізвище Свинарчук записаний весь його бізнес, воно ж стоїть і в його дипломатичному паспорті почесного консула Сейшельських островів. Гладковський ж фігурує як високопоставлений політик: 7 лютого 2015 президент підняв його до посади заступника секретаря РНБО, залишивши за ним курирування збройового експорту. Крім того, стверджують, що Свинарчука поставлено також «стежити» за секретарем РНБО Олександром Турчиновим.
Геннадій Корбан заявив, що Свинарчук-Гладковський живе подвійним життям: прийшовши у владу, він продовжує займатися бізнесом, як і інші члени команди Порошенка, захищають інтереси один одного. Зокрема, за розпорядженням з Києва був відмінений тендер на виробництво тролейбусів «Південмашу» для Дніпропетровська (45 мільйонів гривень повинні були виділити з держбюджету), і замість цього місту запропонували купити тролейбуси у «Богдана».
Втім, останні скандали, пов’язані з президентським оточенням і особисто з заступником секретаря РНБО Олегом Гладковским, виникли не через лобіювання бізнесу власника «Богдана» Свинарчука, і навіть не через його офшорні компанії. З’явилася інформація про те, що Гладковський-Свинарчук почав «підробляти» на військових контрактах України – як експортних, так і імпортних. У першому випадку використовується стара перевірена схема відрахування гонорару фірмі, що надає якісь незрозумілі «послуги». Зокрема, 9 мільйонів доларів пішло «Global Marketing FZE», 600 тисяч доларів «Triangle Group Incorporated», а 20 травня 2015 року «Укрінмаш» уклав договір з компанією «Fuerteventura Inter LP», за яким їй за «послуги» належало 2 мільйони доларів за операцію з продажу патронів в ОАЕ. В угодах ж по закупівлі імпортної військової техніки і спорядження для України фугируют посередницькі компанії, значно завищують вартість тендерів і кладуть різницю на свої рахунки при цьому гроші зникають у піску тропічних офшорів. —
Києві вбuто свідка у справі “діамантових прокурорів” власника ювелірного заводу Сергія Кисельова.
Про це щойно повідомляє екс-заступник гепрокурора Давид Сакварелідзе, який займався розслідуванням справи.
“Убuто Кисельова – людину, яка упізнала свої діаманти (колишній власник заводу ювелірних виробі) в гучній справі “діамантових прокурорів”, – так він прокоментував новину про вбивство чоловіка в Києві 5 березня.
“Убитuй Кисельов раніше розповідав, як з його заводу разом з діамантами, знайденими під час обшуку у заступника облпрокурора Київської області Корнійца, так само пропало кілька млн USD і десяток кг золота. У свідченнях називав прізвища тодішнього заступника генпрокурора і заступника міністра МВС. Так само розповів, що в обмін на те, щоб забути за вкрадені під час обшуку готівку й золото, справу по ньому закриють. Тоді так і сталося”, – пише Сакварелідзе.
Екс-заступник генпрокурора Віталій Касько в коментарі УП розповів, що Кисельов є потерпілим у справі “діамантових прокурорів”.
“У 2010 році в Кисельова правоохоронці провели обшуки і вилучили дорогоцінності. Згодом ці догороцінності “загубилися”, – сказав Касько.
За його словами, Кисельов упізнав свої діаманти у прокурора Корнійця і з цього приводу давав свідчення до прокуратури.
Водночас Касько не зміг ні підтвердити, ні спростувати факт убивства бізнесмена. “Я знаю цю інформацію лише від журналістів, які мені говорили, що на місці знайдені його документи і номери автомобіля зареєстровані на Кисельова”, – додав Касько.
У свою чергу джерело “Української правди” в МВС підтверджує, що вбитий в Дніпровському районі Києва чоловік – Кисельов.
Нагадаємо:
5 березня поліція Києва повідомила, що в Дніпровському районі столиці виявила тіло чоловіка з вогнепальним пораненням голови.
Повідомлялось, що загиблий – місцевий житель, 1960 року народження.
За даними деяких ЗМІ, свідки на місці інциденту бачили людину у формі з погонами.
Справа “діамантових прокурорів” стосується першого заступника начальника Головного слідчого управління Генпрокуратури Володимира Шапакіна і заступника прокурора Київської області Олександра Корнійця, яких затримали у липні 2015 року за підозрою в отриманні 3 млн гривень хабара.
В результаті обшуку у них вдома і на роботі були вилучені гроші на загальну суму близько 500 тисяч доларів, а також коштовності та зброю.
У лютому 2017 року колишній перший заступник голови СБУ Віктор Трепак заявляв, що в СБУ зачистили всіх, хто займався “діамантовими прокурорами”.
Коли в десятому класі Едуард підійшов до першої красуні школи, своєї однокласниця Іри і запропонував дружити, вона презирливо йому сказала:
– Я з тобою? Та ніколи в житті. Ти подивися на себе з боку. У тебе грошей зовсім немає, навіть на нові штани, в заштопаних ходиш. Ось будеш багатим я ще подумаю. А зараз, гуляй!
І пішла по коридору весело регочучи з подружками. А він стояв принижений, а в голові була одна єдина думка ,,Я досягну успіху і ти мене благати будеш, щоб я з тобою одружився!”
Минуло двадцять років. Для Едіка ці роки були важкими але інтересними. Після будівельного інституту, який він закінчив з відзнакою, перед ним стояла мета створити власну фірму з будівництва будинків для середнього класy. Він за згодою батьків заклав квартиру, взяв кредит і став наполегливо працювати.
І все вийшло – він зміг. Спочатку маленька фірма стала великою компанією. Тепер коли він міцно стояв на ногах, треба було знайти Іру. Він через старих знайомих знайшов на неї інформацію. Іра відразу після школи вийшла заміж за чоловіка старше себе на п’ятнадцять років, дітей двоє, але вона ними майже не займається.
Чоловік бізнесмен середньої руки і гуляє від неї по тихому. Сама вона не працює, сидить вдома. Із всіх розваг салони краси та дорогі магазини.
Едик зайшов до ресторану, він знав що Іра буде тут. Адже у неї сьогодні день народження. Він заздалегідь приготував подарунок, величезний букет троянд і витончений золотий браслет. Сидячи навпроти їх столу він дивився на її реакцію, коли офіціант приніс їй букет. Вона подивилася по сторонам і він помахав їй рукою.
Судячи з розгубленого обличчя, вона його не впізнала. Коли заграла повільна музика він підійшов до неї і запросив її на танець.
Вона запитально подивилася на чоловіка, той махнув рукою, мовляв танцюй.- Це ви мені такий шикарний подарунок піднесли? – кокетливо запитала вона.
– Я. А ти мене, Іро, що не впізнаєш? – відповів він.
А вона й нерішуче запитала
– Едик? Ну нічого собі.
Звичайно він змінився, з простого хлопчика виріс красивий, імпозантний мужчина. Коли танець закінчився, він проводив її за столик і непомітно вклав їй у руку свою візитку. А сам розплатився і пішов.
На наступний день вона зателефонувала і запропонувала зустрінеться в кафе, згадати шкільні роки, як вона висказалась. Він прийшов з квітами і це їй сподобалося. Вони весело провели час, згадали школу, колишніх однокласників.
Коли він запропонував продовжити вечір в більш iнтuмній обстановці вона з радістю погодилася. Коли ж він запитав, як її чоловік відреагує на її пізній прихід, Іра махнула рукою і відповіла що вони вже давно кожен сам по себе.
Потім вже коли вони лежали в одному лшжку в готельному номері, вона стала йому говорити, як їй погано і самотньо в будинку.
Діти її не слухають, чоловік не любить.
– А ти кинь його і знайди собі іншого – запропонував Едуард. Вона подивилася на нього
– Ну не знаю. Я про це думала, але де знайдеш такого? Щоб був заможним і міг утримувати? Навколо стільки молодих, а я вже немолода – кокетувала вона.
– Ну що ти. Ти ще молодим фору даси – розсіяно сказав Ед, а сам подумав ,,Анітрохи не змінилась. Тільки про себе і думає”.
Вони стали зустрічатися, потайки. Як вона обманювала чоловіка Едік не знав. Але все частіше Іра стала говорити про разлучення. І стала натякати на швидке весілля з ним. Він прикидався що піддається на її умовлянням. І ось в один прекрасний день вона прийшла на побачення вся в сльозах.
– Рідний, я розлучилася з чоловіком. Що мені робити? – заламувала вона руки.
– А як же діти? – запитав він.
– А вони залишаються з ним. Якщо я почну нове життя, вони мені будуть тільки заважати – без роздумів відповіла вона.
,,Ну і пoгань” подумав Едiк, а сам з посмішкою сказав
– А від мене що хочеш ? Вона подивилася на нього важким поглядом.
– Одружись зі мною. Нам ж добре разом. Я буду тобі хорошою дружиною, нapoджу тобі сина.
,,Ага вірною, поманить хто не будь пачкою грошей і чоловік по боці буде” промайнуло в голові.
Розмахнулася Іра дуже широко. Заказала собі шикарне весільне плаття, вибрала найдорожчий ресторан. У весільну подорож зібралася на найпрестижніший курорт. Едік в підготовку не ліз, просто дав картку з грошима.
І ось настав день весілля. Вони під’їхали до ЗАГСУ на лімузині. На сходинках їх чекала купа народу. Іра напевно пів міста запросила. Всі стояли з квітами і подарунками.
Коли до дверей загсу залишилося сходинки три, Едiк зупинився і дивлячись на неї голосно щоб всі чули сказав.
– Все комедія закінчена. Я з тобою не одружуюсь. Ти мені не потрібна. Згадай як ти мене принизила двадцять років тому, назвала бідняком. Ти вже напевно забула, а я все життя пам’ятаю – потім повернувся до гостей.
– Ви не хвилюйтеся, ресторан оплачений, гуляйте без мене – розвернувся і пішов. В спину йому прилетів букет нареченої. Він озирнувся. Іра стояла на сходинках і ридала. Він махнув їй рукою, сів у машину і поїхав.
Зараз Едiк зустрічається з простою і скромною вчителькою і подумує про весілля вже справжнє. А Іра без сім’ї і без дітей змушена працювати в магазині простим касиром.
Бабусині пісні котлети! Нічого смачнішого у піст я не їла! нереальний смак! Готуються дуже швидко та просто! Мають один секретний інгредієнт!
Ось чим можна побалувати себе під час Великого посту і не тільки приголомшливий Аромат! Під час Великого посту потрібно дотримуватися безлічі суворих правил. Найскладніше — виключити з раціону м’ясо і інші продукти тваринного походження.
Іноді здається, що пісні страви не можуть бути смачними, але це омана.
Ми внесли трохи яскравих фарб у ваше повсякденне меню, тому ділимося таким цікавим рецептом овочевих котлет. Всі необхідні інгредієнти напевно є у вашому холодильнику. Поекспериментуйте, виходить чудово.
Інгредієнти
Рис:100 г
Картопля:150 г
Капуста білокачанна:300 г
Цибуля:100 г
Морква:150 г
Пшеничне борошно:70 г
Соняшникова олія:3 ст. л.
Відваріть до готовності рис.
Очистіть картоплю, моркву і цибулю. Капусту промийте.
Пропустіть картоплю, моркву, цибулю і капусту через м’ясорубку, додайте у фарш відварений рис, борошно, сіль і перець за смаком. Гарненько все перемішайте.
Змочіть руки і сформуйте котлетки. Обсмажте в сковороді на рослинній олії з обох боків до золотистої скоринки.
Якщо хочете, можете не обсмажувати котлети, а запекти їх в духовці. Подавайте блюдо теплим разом з салатом зі свіжих овочів. Якщо вам сподобався рецепт, поділіться ними зі своїми друзями, вони теж захочуть урізноманітнити свій пісний раціон такою смакотою!
Посуд є невід’ємною частиною будь-якого домашнього інтер’єру, і кожна господиня прагне зберігати його максимально в чистоті, так як, по-перше, це пов’язано з елементарною гігієною, а, по-друге, чистота посуду пов’язана з залученням в будинок щастя і багатства. І з точністю до навпаки, брудний посуд, особливо залишений в раковині до ранку, стає відкритим порталом для витікання того самого щастя і багатства з дому.
Кожне житло має свою особливу енергетику, яка складається з флюїдів кожного члена сім’ї, який проживає в цьому будинку. І кожна річ в цьому будинку так само просякнута даною енергетикою, включаючи і посуд.
Так як прийом їжі є невід’ємною складовою в житті кожної родини, то і прикмети, що дійшли до нас з давніх часів і пов’язані з домашнім начинням, далеко небезпідставні.
Після відмінного застілля автоматично хочеться, в подяку за старання господарів, допомогти їм хоча б прибрати зі столу і перемити гору посуду. Але, насправді, цього робити не варто, так як таким, здавалося б, благим наміром в даному будинку можна порушити цілісність енергетичного балансу, «вимити» удачу і гармонію сім’ї.
Крім цього, наші предки були переконані в тому, що якщо в будинку знаходиться хоч одна незаміжня панянка, то вимите гостями кухонне приладдя може безпосередньо вплинути на подальшу самотність дівчини.
Та й для сімейної пари або пари, яка тільки починає своє спільне проживання, подружка з намиленою губкою, миюча посуд, на думку наших предків, становить реальну загрозу щастю і стабільним стосункам закоханої пари.
Така прикмета з’явилася з тих часів, коли люди були впевнені, що допомагати господині будинку береться лише людина, що бажає зруйнувати сімейну ідилію з допомогою наведення псyвання, яке якраз і елементарно втілити через миття посуду.
Існує прикмета і про миття посуду практично чужою людиною в будинку. Нашими пращурами шляхом багаторічних спостережень було помічено, що якщо малознайома вам особистість помиє після трапези за собою свою тарілку або чашку, то найближчим часом в родині можливі несподівані сварки і розбіжності, а так само необгрунтоване «витікання» грошей.
Можна, звичайно, в прикмети вірити, можна і ні, але багатьма фахівцями доведено, що посуд дійсно енергетично міцно пов’язаний зі своїми господарями і втручання «чужих» сюди небажано.
Винятком можуть бути лише найближчі люди, в добрих намірах яких ви ні грама не сумніваєтеся. І якщо все ж в будинку має бути тотальна мийка посуду, можете прийняти їх допомогу.
Скажу відразу, за смаком ні краплі не відрізнити від магазинних шпротів.
Складові:
1 кг риби (кілька, мойва).
Для заливки на 1 кг риби:
2 жмені цибулиння (вона дає і колір і підкопчений смак. І зауважте, без будь-якого копчення, рідкого диму і канцерогенів!),
1 столова ложка солі,
1 чайна цукру,
1 стакан дуже міцної чайної заварки,ЧИТАЙТЕ:
неповна склянка рослинного масла,
7 лаврового листя, кілька горошин чорного перцю.
Приготування:
Рибку необхідно почистити і промити, прибрати хвостові плавники, голови і нутрощі. Викласти тушки поруч в сковорідку або жаровню. Проклали ряд, слідом викладаємо другий. І так далі. Всі складові заливки змішуємо, і виливаємо на нашу рибку. Не бійтеся щодо цибулиння, вона легко забирається після приготування.
А тепер тушими. Тушити рибку потрібно на повільному вогні під закритою кришкою близько півтори години. За цей час всі кісточки размягчаться, вона просочиться ароматом і смаком заливки, набере золотистий колір і аромат. Рибку зняти з вогню.
Лушпиння прибрати можна або відразу, або трішки пізніше. Консерви перекласти в банку, зберігати в холодильнику.
Таку рибку дуже люблять дітки! І бутерброди смачні завжди готую!
Як живВ головний прикордонник країни: тільки нерухомості, придбаної родиною, – на шалену суму.
Родина головного прикордонника України прикупила за останні роки пакет нерухомості вартістю близько 15 мільйонів гривень, передає Корупція. Інфо
Як встановили журналісти програми “Наші гроші з Денисом Бігусом”, родичі головного прикордонника придбали три квартири та п’ять паркомісць в житловому комплексі бізнес-класу “Сонячна брама”.
На час купівлі квадратний метр житлової нерухомості коштував 30 тисяч гривень, паркомісце – близько 300 тисяч гривень.
31-річна дочка Вікора Назаренка Ірина Диковицька за тиждень до 2016 року придбала в “Сонячній брамі” квартиру площею 162,5 квадратних метрів та два паркомісця.
Також Ірина набула права власності на 50-метрову квартиру в житловому комплексі “Лідер” на Шулявці. Такі ж квартири продаються за 100 тисяч доларів. Ірина, яка наразі перебуває у декретній відпустці, ніколи не мала власного бізнесу.
Ще одна квартира у “Сонячній брамі” площею 165,4 квадратних метрів записана на зятя голови ДПСУ Едуарда Диковицького. Також за тиждень до 2016 року чоловік зареєстровував два паркомісця.
Едуард Диковицький раніше очолював сектор в департаменті кредитно-розрахункових операцій “Нафтогазу” та був заступником начальника відділу.
Наразі працює в державному “Укртрансгазі” членом ревізійної комісії. Бухгалтером в “Укртрансгазі” працює і дружина голови ДПСУ Олена Назаренко. “Укртрансгаз” і “Нафтогаз” не розкрили доходів Едуарда Диковицького та Олени Назаренко, проте минулого року середня зарплатня в “Укртрансгазі” складала до 5 600 грн.
Ще одну “сонячну” квартиру площею 102,1 квадратних метрів у травні 2016 року придбала свекруха Назаренків Галина Диковицька, а в червні того ж року з’явилось паркомісце в комплексі у свекра Володимира Диковицького.
Батьки зятя голови ДПСУ – з райцентру Сторожинець у Чернівецькій області. Володимир працював у транспортних підприємствах, матір – в інспекції з контролю за цінами, та нещодавно судилася за доплату до пенсії в розмірі 2800 гривень на місяць.
Дочка Віктора Назаренка зазначила, що нерухомість придбана за кошти, отримані від відчуження іншого житла.
Ці квартири придбані не за рахунок моєї зарплати. Ми колись десь жили. В когось десь було майно, розумієте. Воно переходить з покоління в покоління. Перепродається, купується нове. Це не те, що от він (Віктор Назаренко – 24) прийшов на посаду, – сказала жінка.
Родина Назаренків та Диковицьких справді здійснила низку операцій з нерухомістю.
У Віктора Назаренка була службова квартира на масиві Дарниця площею 138 квадратних метри. У родини Диковицьких – в районі станції метро “Академмістечко”.
В один день – 13 липня 2016 року – за півроку після придбання нової нерухомості обидві “старі” квартири продали родині бізнесменів Рябченків. Власники мережі магазинів “Керамхолл” не стали коментувати придбання нерухомості у непрестижних районах Києва.
Проте, як з’ясувала програма, в обох начебто проданих квартирах досі мешкають попередні власники. За словами ріелтора, продаж принаймні однієї квартири здійснений без виплати грошей.
Квартира Назаренка – місяць по документах як продана – знову продається, з меблями і побутовою технікою. Квартира з метражем, як у родини зятя, теж виставлена продаватися “після продажу”. Обидві квартири збуває один ріелтор.
Віктор Назаренко вказав у декларації, що за минулий рік заробив 245 тисяч гривень, його дружина – на 9 тисяч більше. На прохання журналістів прокоментувати походження коштів на нерухомість очільник ДПСУ відповів, що запитувана інформація стосується не його, а інших осіб, “є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою”.
