Давайте з’ясовувати
Ніжні нервові закінчення не можна помістити прямо у твердій емалі, тому у центрі зуба є шматочок, що складається з м’яких тканин, — пульпа. Там і розміщуються нервові закінчення, а також судини, що живлять клітини цієї живої серцевини зуба, інформує Ukr.Media.
Між пульпою і твердою емаллю, що покриває зуб зовні, є проміжний шар — дентин. Речовина дентину не така міцна, як емаль, а також відрізняється від неї за структурою — дентин пористий, і в ньому є безліч тонких каналів. По ним до нервових закінчень, що знаходяться в пульпі, і можуть дійти подразники, якщо в емалі зуба з’являться пошкодження.
Канальці дентину заповнені рідиною, і біль можуть викликати не тільки молекули хімічних подразників, які припливли по ній до нервових закінченнях, а, приміром, і різка зміна температури рідини, яку нерв теж відчуває.
У нормі зуби не повинні хворіти, тому що канали дентину, що ведуть до нервових закінчень, закриті емаллю зуба. Емаль — це найміцніша речовина. Це 97% гідроксиапатиту — досить міцного каменю. Його твердість за шкалою Мооса, яку геологи використовують, щоб характеризувати мінерали, дорівнює п’яти. Для порівняння, твердість графіту по цій шкалі становить одиницю, а алмазу — десятку. Це означає, що зуби ссавців досить тверді, щоб розгризти навіть деякі мінерали — не те що будь-яку їжу. Як взагалі можна пошкодити емаль, якщо не намагатися жувати алмази і топази?
Одна з причин — пошкодження емалі
Пошкодження зубів найчастіше виникають не через механічні впливи, а через хімічні. Деякі речовини реагують з емаллю і руйнують її. В основному хімічні реагенти, які руйнують емаль, не надходять з їжею, а утворюються як побічні продукти метаболізму бактерій, що живуть у нас в роті.
Наприклад, цукор сам по собі ніяк не шкодять емалі, але зате служать їжею для стрептококів і лактобактерій. Переробляючи цукор, ці бактерії утворюють складну суміш кислот — молочної, олійної, мурашиної, пропіонової та інших.
Самі по собі ці кислоти не дуже сильні, але, якщо їх утворюється багато, та ще й у безпосередній близькості від емалі (коли бактерії утворили на зубі наліт), емаль може поступово піддаватися негативним впливам. Чим частіше людина їсть багату на цукор їжу і чим тонший у неї від природи шар емалі на зубах, тим швидше виникнуть пошкодження і зуби почнуть хворіти.
Друга — ушкодження шийок і коренів зубів
Ще одна причина, по якій болять зуби, — це ушкодження їх шийок і коренів, на яких емалі взагалі немає. У нормі ці частини зуба знаходяться в яснах, але при її запаленні вони можуть вилазити назовні. Дентин коренів і шийок зубів замість емалі покритий значно менш міцним матеріалом — зубним цементом, який пошкодити легше, ніж емаль. Тому хвороби ясен часто тягнуть за собою і захворювання зубів.
Що робити, щоб зуби не боліли?
Напрошується відповідь: потрібно позбутися від бактерій, які виробляють кислоти, що роз’їдають емаль.
Але рот — це дуже зручне місце для життя мікроорганізмів, тепле, затишне і багата їжею, тому бактерії з неминучістю будуть жити там завжди. Значить, можна тільки намагатися зробити так, щоб бактерії не утворювали занадто щільних скупчень на зубах — нальоту. Від цього допомагають чищення зубів і полоскання рота. Логічним рішенням є зменшення цукрів, з яких бактерії синтезують кислоти.
Можна піти іншим шляхом і постаратися зміцнити емаль зубів — для цього до складу багатьох зубних паст входять іони фтору. Якщо модифікувати гідроксиапатит зубної емалі фтором, то вийде фторапатит, набагато більш стійка речовина до дії кислот.
Переборщувати з фтором, як і з іншими мікроелементами, не варто — через надлишок солей цього елементу у воді або їжі може виникати неприємне захворювання зубів під назвою флюороз. При цьому в емалі утворюються області, у яких забагато мінералів, і поверхня зубів стає шорсткою і плямистою. Це захворювання зустрічається у людей, які живуть в регіонах з багатою фторидами водою, або у робітників, задіяних у виробництвах, де використовуються фториди. Але в зубних пастах, зрозуміло, концентрації фтору безпечні, і такі пасти добре захищають емаль зубів від шкідливого впливу кислот.