Нещодавно почула про одного священика, який протягом 30 років вінчав закохані пари. Маючи доступ до великої кількості пар, він вирішив провести своєрідний експеримент.
За п’ять хвилин до вінчання він відводив нареченого в сторонку і питав: скажи, який варіант проведення вінчяння тобі більше подобається? З клятвою бути разом до кінця своїх днів, або короткий, без такої клятви.
І ось, здавалося б, яка дивна річ. Женихи, які дуже серйозно ставилися до своїх наречених, за п’ять хвилин до вінчання, в більшості своїй починали «з’їжджати» з клятви. Вони вигадували різні причини, і просили зробити вінчання коротше, без цих слів «до кінця своїх днів». І лише 10 відсотків женихів впевнено говорили: звичайно ж з клятвою, і тільки так.
Ці 10 відсотків священик старанно заносив в зошити протягом тридцяти років. Практично ніхто з них не розлучився донині. У той час як відсоток розлучень у тих, хто сумнівається був дуже високим.
Все-таки, є щось зловісне в чоловіках, які на самому піку відносин сумніваються «а раптом ми розбіжимося» або «навіщо нам штамп». Як правило, вони не найкращі і не надійні партнери для шлюбу. Ті ж, для яких шлюб дійсно важливий, ні секунди не сумніваються, що вони з цією жінкою назавжди. І більш того, до цього вони і прагнуть.
Висновки з цього невеликого експерименту я робити не буду – нехай розумні жінки зроблять їх самі …