Сашко, назад! Це наказ! – Але там комбат! Може, ранений.. Повернулись на світанку. Ні Сашка, ні комбата. Аж раптом…

0

Герой..

– Сашко, назад! Це наказ!
– Але там комбат! Батю вогнем накрило. Може, ранений.

Хлопець кинувся в пекло. Інші бійці за ним.

Повернулись на світанку. Ні Сашка, ні комбата. Мовчали, у кожного одна і та думка – полон. Аж раптом:

– Батя, тобі ж всі говорили, не зловживай солодким! А ти, мед ложкою.
Ледве дотягнув!
Наш Сашко, якому було всього 18, і виглядав підлітком, тягнув на плечах комбата, якого ми за очі називали
Центнер.

– Приймайте, Батю, ноги скалічені. Цілу дорогу нарікав, що транспортую необережно, – сміявся щасливо
юнак!
Батя,через місяць, повернувся з госпіталю.
– Ну що Сашко, давай батькам твоїм подзвоню, подякую, що сина героєм виховали.
– Немає у мене батьків. Може і є, але я про них не знаю.
Батя розгублено мовчав:

– А у мене, до цієї хвилини, сина не було. А тепер є. Сашком звати.
По – батьківські обійняв хлопця:

– Дякую, сину…

Loading...

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я